ПРИМИРЯТИСЯ

ПРИМИРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., рідко, ПРИМИРИ́ТИСЯ, мирю́ся, ми́ришся, док.

1. Переставати сердитися один на одного. [Дзвонариха:] Вже перед смертю тільки примирилися, та й то сестра Анна Дмитрівна перепросила вже (Стар.. Вибр., 1959, 185); Зараз, примирившись, вони [Богдан з Танею] ніби заново впивалися своїм почуттям, віднайденим, переболілим і від того ще більш спраглим, ще більш солодким (Гончар, Людина.., 1960, 4); // Переставати ворогувати з ким-небудь, встановлювати мир. Гугеноти дістали право вільно сповідувати свою релігію.. На цих умовах гугеноти примирилися з королем-католиком, що відступився від їх релігії (Іст. середніх віків, 1955, 170); З біографічного боку вісімдесяті роки — то історія Франкових проб примиритися з галицькими народовцями (Крим., Вибр., 1965, 458).

2. Ставитися терпимо до кого-, чого-небудь. Слабою стороною п’єси «Скрутна доба» [Кропивницького] є те, що в ній письменник прикрасив ліберального поміщика (Деревицького), який виступає своєрідним порадником селян, з ним селяни начебто примиряються (Іст. укр. літ., І, 1954, 438); Робітники не жаліли себе, але гостро критикували і керівний технічний персонал за те, що він примирився з порушеннями трудової і технологічної дисципліни (Ком. Укр., 12, 1968, 36); Стояв такий їдкий сморід, що навіть нам, людям уже давно пропахлим від шкіри до кісток цим запахом, важко було з цим примиритися (Збан., Єдина, 1959, 222).

3. Усвідомивши необхідність чого-небудь, умиротворюватися, заспокоюватися. І підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла, — лишила звуки і пам’ять по собі. І легше було з ними жити, легше примирятися, легше забувати… (Хотк., II, 1966, 238); Спочатку він сподівався, що випадково зустріне її. А потім примирився з тим, що лише побачить її силует на вкритому памороззю вікні (Донч., V, 1957, 440); Домашні з цим [строком служби] скоро примирилися і вже не так нетерпляче ждали своїх синів (Кучер, Прощай.., 1957, 365); // у сполуч. із сл. з собою. Припиняти внутрішню боротьбу. — Я відразу примирилась сама з собою. Згодом я перейшла.. в мандрівний цирк (Донч., VI, 1957, 440).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 671.

Примирятися, ря́юся, єшся, сов. в. примиритися, рю́ся, ришся, гл. = Примиряти, примирити. В чорному ходи, до скажуть: ледащиця; а в білому ходи, до скажуть: чепуриться! Сама не знаю, як із ними примириться. Чуб. V. 859.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 426.