ПРИМЕРЗАТИ

ПРИМЕРЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМЕ́РЗНУТИ і рідко ПРИМЕ́РЗТИ, зну, знеш, док.

1. Міцно приєднуватися, приставати до чого-небудь під дією морозу. Хоч ноги примерзали до льоду, вона не відступала від ополонки й високо замахувала прачем (Кобр., Вибр., 1954, 141); Корчмар Лейбко все йшов і йшов, і з очей йому котились сльози, примерзали до щік, висіли бурульками у бороді (Рибак, Помилка.., 1956, 175); На балкон не можна було вийти, бо двері примерзли (Л. Укр., V, 1956, 219); Тамара відчувала, як дерев’яніють ноги, як примерзло до землі підмощене під коліна плаття (Хижняк, Тамара, 1959, 197).

◊ Нена́че (на́че, мов і т. ін.) приме́рз (приме́рзла, приме́рзло, приме́рзли) до чого: а) хто-небудь або щось залишається непорушним або здається таким. Цілі дві години слідив [Івоніка] гостро за рухами компанії і хлопця, не рушаючись із місця, неначе примерз до землі (Коб., II, 1956, 108); Здавалося, ночі не буде кінця. Стрілки годинника наче примерзли до циферблата (Тулуб, В степу.., 1964, 395); б) застигнути, не зникати (про вияв чого-небудь). Круто повернувшися, пропустила [Женя] лікаря вперед, сама рушила на півкроку ззаду, на ходу ховаючи свою гриву під хустину. А ота офіціальна слухняність немовби примерзла їй до обличчя (Шовк., Людина.., 1962, 18).

2. Братися морозом, скріплюватися від морозу. На Заволжі мовчало безкрає поле, покрите лише тим шаром снігу, який устиг примерзнути і витримав пронизливі бурхання ураганів (Ле, Право.., 1957, 275); // безос. В горах все ще тримається теплинь. То примерзне, то знову відпустить (Чорн., Визвол. земля, 1950, 205); // Покриватися льодом з поверхні. Уже пече, і з небокраю в рубіни сонце криє шлях. По-весняному примерзає мутна вода по вечорах (Сос., II, 1958, 270); // Пошкоджуватися морозом. Картопля примерзла.

3. Відчувати мороз. Ноги стали примерзати; * Образно. Сірійськая весна… Надворі жар палючий… — Душа ж примерзла, стогне… (Крим., Вибр., 1965, 38).

4. рідко. Те саме, що замерза́ти 3. Бурлак в полі примерзає, Отца, матку споминає (Чуб., V, 1874, 1015).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 668.

Примерзати, за́ю, єш, сов. в. примерз(ну)ти, зну, неш, гл.

1) Примерзать, примерзнуть. Примерзла кладка до криги, треба вирубувати. Харьк.

2) Зябнуть, озябнуть. Стали мої білі ніжки примерзати. Чуб. V. 339. Трошки снігом притрясає, бурлак в полі примерзає. Чуб. V. 1015.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 425.