ПРИКЛАД

ПРИ́КЛАД¹ , у, ч.

1. Те, що варто наслідувати; зразок. Сам бачу, що просвіта та добрий приклад переінакшили діло! (Коцюб., І, 1955, 463); Світу маяк наша держава, Світові приклад радянські діла (Рильський, І, 1956, 449); Соціалістична країна завжди була і залишається прикладом особливо дбайливого ставлення до дітей (Ком. Укр., 11, 1969, 67); // Той, кого варто наслідувати. Та й самі вчіться, брати мої! Побачите, що легше буде жити на світі, як освітитесь світом науки.. Я вам живий приклад! (Коцюб., І, 1955, 452); Все частіше вчителі називали Марійку як приклад для всього класу (Донч., V, 1957, 335).

◊ Бра́ти (взя́ти) за при́клад кого, що; Бра́ти (взя́ти, перейма́ти, перейня́ти) при́клад чий — наслідувати кого-, що-небудь у чомусь; Дава́ти (да́ти, подава́ти, пода́ти, пока́зувати, показа́ти) при́клад — бути зразком у чому-небудь. [Мелхола:] Ти, Хусо, міг би й сам прийти до мене. Вже надто запанів… Я не хотіла рабам лихого прикладу давати, а то б і не прийшла… (Л. Укр., III, 1952, 148); Як треба добре працювать — Стаханов дав нам приклад (Забіла, Одна сім’я, 1950, 24); Фізично сильний і невтомний, він з’являвся то в одному, то в другому місці посеред лав атакуючих, показуючи приклад витривалості й безстрашшя (Добр., Очак. розмир, 1965, 350); За при́кладом чиїм — наслідуючи кого-, що-небудь у чомусь. Єпископ зіходить вниз і сам дає собі зв’язати руки. Вся громада чинить те саме за його прикладом (Л. Укр., II, 1951, 423); Друга бригада, за прикладом першої, вирішила ночувати в полі, аж доки не скінчать сівби (Панч, В дорозі, 1959, 218); Ста́вити за (у) при́клад кого, що — звертати чиюсь увагу на діяльність, поведінку, риси характеру якоїсь особи, як на зразок. В піонерському загоні він найдисциплінованіший, і його завжди ставлять за приклад іншим (Коп., Сон. ранок, 1951, 7); Він воював чесно й хоробро, його відвагу ставили у приклад (Рибак, Опов., 1949, 41).

2. Конкретний вияв чого-небудь, певна діяльність або поведінка якоїсь особи. [Руфін:] Я знаю, що і приклади Катона та Ціцерона не одмінять вдачі Летіція (Л. Укр., II, 1951, 363); Творчий приклад поета [П. Тичини], його художня майстерність є багатою лабораторією для кожного молодого літератора (Мал., Думки.., 1959, 11); — Я тебе оберігаю від поганих прикладів (Донч., V, 1957, 549); // Конкретний вияв чого-небудь, певна діяльність або поведінка якоїсь особи як ілюстрація або доказ чого-небудь. Анна Федоровна служить мені живим прикладом, як люди поправляються в Сан-Ремо, просто в очах і до непізнання! (Л. Укр., V, 1956, 400); Старих я чую прикрий сміх І слово, значене хулою: — Дивіться, діти, приклад вам: Був гордий, розійшовся з нами, Хотів запевнить нас, що сам Говорить бог його устами (Зеров, Вибр., 1966, 412); // Факт як свідчення чого-небудь. — Або обіцяй другим, що ми не пустимо на їх садки філоксери, коли від самого початку існування комісії аж досі не було ще прикладу, щоб удалося нам цілком очистити від філоксери виноградники в якому-небудь селі… (Коцюб., І, 1955, 201); Можна назвати численні приклади, коли до книги, як до вірного друга, до джерела натхнення звертаються люди в праці й боротьбі (Літ. газ., 7.VІ 1951, 1).

Для при́кладу: а) наприклад. — А тепер я вас спитаю, — звернувся генерал до Ковальчук. — Ви мені для прикладу скажіть: багато знайдеться серед вас людей, яких тягне до старого, які на колгосп, скажімо, недобрим оком позирають? (Жур., Дорога.., 1948, 186); б) для науки. [Едіта:] Належну кару буде мати хлопець. [Крістабель (до Калеба):] Простіть його, він перепросить. [Калеб:] Звісно, а хльосту все-таки не вадить дати для прикладу (Л. Укр., III, 1952, 70); Наво́дити (навести́) при́клад — звертати чиюсь увагу на конкретний факт для ілюстрації або доказу чого-небудь. Наводив [Неважук] приклади того невільництва… Говорив про те, як помітують [поневіряють пани] мужиком по урядах, як мужик кожній біді звик терпіти (Март., Тв., 1954, 364); — Ти що мене із Смиком рівняєш? — Я приклад наводжу, що в нього, може, теж добрі наміри були, та яке нам до них діло? (Тют., Вир, 1964, 43).

3. Математичний вираз, що потребує розв’язання. Олена Пилипівна подивилася суворо і суворо сказала: — Сідай швидше, Татарська, переписуй приклади й розв’язуй (Ів., Таємниця, 1959, 23); Приклад, який здавався мені знайомим, все-таки не виходив, бо я плутався в знаках і дужках (Сміл., Сашко, 1957, 31).

ПРИ́КЛАД², у, ч., заст. Влучний, часто римований вислів, що вживається відповідно до якої-небудь ситуації, до чогось сказаного. То був [Василь].. жартовливий на вигадки, на приклади — поперед усіх: тільки його й чути, від нього весь регіт іде (Кв.-Осн., II, 1956, 28).

До при́кладу — відповідно до ситуації, до чогось сказаного. — Дочко! прийшла й наша черга до прикладу казати: годі лишень піч колупати, а чи нема чим сих ловців-молодців пов’язати? (Кв.-Осн., II, 1956, 71); Ось і мати [Колісника], низька натоптувана перекупка, говірка, балакуча, говоре — мов горохом сипле і все так до прикладу, все такими поговірками (Мирний, III, 1954, 371); Зачав мій Шпак пісні виводить, — Так ні — зовсім не те виходить: Хоч вельми-дуже запищить, Хоч не до прикладу хавчить (Гл., Вибр., 1951, 42).

ПРИКЛА́Д, а, ч. Дерев’яна розширена частина ложа гвинтівки, яка служить для упору в плече під час стрільби. А що мені не розбито голову прикладом, не розпорото живіт штиком, не прострелено груди кулею так, як іншим, то се ж тільки випадок… (Л. Укр., III, 1952, 678); Висіла на ньому [гвинтівка] якось нестрашно, по-домашньому просто — прикладом угору, дулом униз (Гончар, II, 1959, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 635 - 636.

Приклад, ду, м.

1) Примѣръ. Лучний приклад, ніж наука. Ном. № 6106. Наприклад. Напримѣръ. до-прикладу. Хорошо, удачно, складно. Харьк. г. Не вмію я до прикладу у сьому ділі сказати. Кв. Не до ладу, не до прикладу. Ни къ селу, ни къ городу.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 419.