ПРИДУШУВАТИ

ПРИДУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИДУШИ́ТИ, душу́, ду́шиш, док., перех.

1. Те саме, що прида́влювати 1. Цілі ряди людей згинались од сміху удвоє, придушивши руками живіт (Коцюб., II, 1955, 355); Саїд придушив гальмо (Ле, Міжгір’я, 1953, 367); Крутить [Петро] товсте перевесло і зв’язує сніп, придушивши його коліном (Чаб., Балкан. весна, 1960, 186); Корінь їхній [водоростей] придушило каміння, і він навіки прилип до морського дна (Кучер, Голод, 1961, 193); * Образно. Всі мовчать, і тиша придушує всіх до землі (Ю. Янов., IV, 1959, 34); В покорі нижче спустилось сіре та обважніле небо і придушило дахи домів у містечку та вершечки дерев (Коцюб., II, 1955, 249); // безос. І соромно, і гидко так займатися здоров’ям, та що вдієш, коли мене цілком придушило, не лише тіло, але й дух (Коцюб., III, 1956, 440).

2. перев. док. Те саме, що прида́влювати 2. Там скавучить собака, там придушили порося: вищить на весь базар (Кв.-Осн., II, 1956, 14); Карпо вхопив матір за плечі, придушив з усієї сили до хліва і крикнув, як несамовитий: — Нате, їжте мене, або я вас з’їм! (Н.-Лев., II, 1956, 376); Панас Кандзюба силкувавсь до натуги підняти велику шафу, але не зважив сил. Вона навалилась на нього і придушила (Коцюб., II, 1955, 88); Малювати доводилося потай, бо мусульманський закон забороняє зображувати тварин і людей, і фанатики-бухарці, впіймавши його на гарячому, могли б і штрикнути його кинджалом або придушити (Тулуб, В степу.., 1964, 180); // безос. Одарка.. якось упала з горища.. Її наче каменюкою придушило, й вона, як квітка, що на неї впав тяжкий камінь, перестала рости й красуватись (Григ., Вибр., 1959, 54).

3. перен. Те саме, що прида́влювати 3. Клубком з двигтючого шуму водоспадів, іншого ревіння та людських голосів немов придушувало свіжу людину (Ле, Міжгір’я, 1953, 16); Страшне лихо придушило його: він не чує ані жалю в серці, ані гніву (Коцюб., І, 1955, 218); Жаль ваги не має, та може він з ніг звалити, придушити людину [(Ів., Тарас. шляхи, 1954, 201).

4. перен. Силою припиняти повстання, революційні дії і т. ін. Не був би він паном.., коли б він одмовився їздити на плечах своїх же бідаків і придушувати їхнє бунтарство (Тич., III, 1957, 46); Повстання киргизів під проводом Ісатая Тайманова придушував [царський уряд] залізом і кров’ю — річками крові (Тулуб, В степу.., 1964, 410); // Не давати можливості виявлятися чому-небудь. Леся Українка послідовно проводить думку, що ніякий гніт, ніяке насильство не можуть придушити в народі прагнення до волі (Іст. укр. літ., II, 1957, 652); // Нищити силою; громити. Ми фашиста придушили І розтоптали на віки (Мал., Серце.., 1959, 48); // Перешкоджати розвитку чого-небудь або зовсім його припиняти. В інтересах монополій окупанти всіма силами придушували бессарабську економіку, особливо промисловість (Ком. Укр., 4, 1967, 34); При зварюванні міді та її сплавів з титаном шляхом відповідного додаткового легування одного або обох зварюваних різнорідних металів можна придушити або уповільнити процес утворення крихких фаз між ними (Вісник АН, 2, 1971, 18).

5. розм. Стримувати, тамувати що-небудь. Плакала [Марія] в ту ніч, одвернувшись до стіни й придушуючи . ридання (Головко, II, 1957, 153); Він намагався придушити в собі найменші вияви нерішучості і беззастережно коритися волі мужніших людей (Голов., Тополя.., 1965, 257).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 608.

Придушувати, шую, єш, сов. в. придуши́ти, шу́, шиш, гл.

1) Придушивать, придушить.

2) Придавливать, придавить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 415.