ПРИДИВЛЯТИСЯ

ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИДИВИ́ТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. Приди́вляться; док.

1. до кого — чого, на кого — що, з підрядним реченням і без додатка, рідко в що. Пильно, уважно дивитися, вдивлятися, намагаючись краще розглядіти або впізнати кого-, що-небудь; приглядатися. — Добридень вам! — сказала баба Зінька, ставши серед світлиці. Вона довгенько придивлялась, прижмурювала свої старі очі і впізнала Филона Чечета (Н.-Лев., VI, 1966, 328); Стала [Маруся] розплітати свої грубі коси, придивляючись на себе в дзеркальце (Григ., Вибр., 1959, 32); По коридору, повз відчинені двері, снували незнайомі люди. Дехто заглядав, придивляючись до Михайла, наче питав, хто він такий (Томч., Жменяки, 1964, 122); До вікон подалися селяни, придивляючись, як у далекому полі почала примхливо вививатись і підростати пожежа (Стельмах, І, 1962, 609); Бачив [Кобзар] перед собою сивуватого генерала, що придивлявся до всіх уважним поглядом, начебто впізнавав знайомих (Жур., Дорога.., 1948, 190); — А придивися, в тебе очі молодшенькі, чи не видно людей на березі? — звелів дід. Гапка схилилася над водою й окинула бистрим поглядом берег (Л. Янов., І, 1959, 319); Здоровкаючись зо мною, він затримав мою руку й зблизька придивився в лице (Вас., І, 1959, 141); * У порівн. Тонкий залізний стовп ліхтаря неприродно нахилявся над ними, немов придивлявся зверху скляними очима (Коцюб., II, 1955, 401); // у сполуч. із сл. поперед себе, округи себе і т. ін., рідко. Уважно розглядатися навколо. Ідучи парком, вона придивлялась поперед себе і кидала поглядом в бічні алеї (Л. Укр., III, 1952, 532); Сидів-сидів, думав-думав, а далі оглянувся, придивився округи себе (Вовчок, VI, 1956, 253).

2. до кого — чого, з підрядним реченням і без додатка, рідко кому, чому, перен. Уважно спостерігаючи, вивчати кого-, що-небудь, освоюватися з кимсь, чимсь і т. ін. Я не раз ходив і придивлявся тому будяковому полю (Фр., III, 1950, 325); Майстри слова навчалися своєму реместву не в школах од професорів, а од попередніх великих майстрів слова, придивлялись до їх творів (Вас., IV, 1960, 50); — Дочка сюди [в лікарню] ходить, прибігає, коли мати чергує, придивляється, розпитує (Хижняк, Невгамовна, 1961, 178); [Аврелія:] Що ж, татку, придивись, як я живу: самотня цілий день (Л. Укр., III, 1952, 277); Зразу буде мешкати [Парасинка] з його старими, аби.. придивитися старій матері, як вона сина доглядає, а потім заживе з чоловіком сама окремо (Коб., II, 1956, 13); За день я придивився до Гриця, подружився з ним (Збан., Ліс. красуня, 1955, 5); // до кого. Виявляти зацікавлення ким-небудь. Дарма, що в батюшки сива борода, він і досі придивляється до молодиць (Стельмах, II, 1962, 233); Хто раз придивився до неї [Дарки], той пізнавав її скрізь (Л. Укр., III, 1952, 664).

3. тільки недок., розм. Наглядати за ким-, чим-небудь. Ганна Денисівна сама ходить за сівалкою, сама придивляється і за культиватором (Вишня, Весна.., 1949, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 605.

Придивлятися, ля́юся, єшся сов. в. придиви́тися, влю́ся, вишся,, гл.

1) Присматриваться, присмотрѣться. Придивись лишень, то й побачиш. МВ. І. 26.

2) Притупиться (о зрѣніи). Очка ми ся придивили, миленького ждучи. Гол. IV. 459.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 414.