ПРИВОЗИТИ

ПРИВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., ПРИВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. приві́з, везла́, ло́; док., перех. Везучи, доставляти кого-, що-небудь кудись. Аж ось із Києва привозять Княжну. Мов сонечко зійшло Над обікраденим селом (Шевч., II, 1963, 30); Усі каюки й шаланди, які привозили овочі з Олешок, Кардашина, ба й з Голої Пристані, оглядав сам Швед (Ю. Янов., II, 1958, 196); У Полтаву його привіз поїзд, далі треба було добиратися підводою (Тют., Вир, 1964, 285); // Доставляти комусь що-небудь призначене для нього. Мовчки хазяйнував [Левко] собі, їздив на ярмарки, інколи радився з Оленою і майже зовсім не розмовляв з Христиною. Але іноді привозив їй подарунки (Стельмах, І, 1962, 603); — Привезла оце вам десять тисяч карбованців, — сказала Христина (Н.-Лев., VI, 1966, 80); Я б дуже хотіла, щоб ти привезла мені мого кинджала (Л. Укр., V, 1956, 203); Ти ж так мене чекав… казав, що «з фронту скоро Володька галіфе для мене привезе…» (Сос., І, 1957, 261); // Прибуваючи звідки-небудь, мати при собі, везти з собою щось. Той бідолаха зовсім сторопів від такого доброго дива, і додому приїхав сам не при собі, і привіз капшук грошей (Вовчок, І, 1955, 358); Якщо будете в Полтаві восени, то привезіть з собою і «Гамлета» (Мирний, V, 1955. 385); * Образно. Додому привозим з катання морозні щоки і гру вогнів в оці (Коцюб., II, 1955, 255); // Постачати щось, забезпечувати чим-небудь. — Привезуть [чобітки] у магазин.., тоді й купимо, — похмуро сказав Оксен і вийшов з хати (Тют., Вир, 1964, 25); — Не привезете дров у школу — піду вашу хату розбирати. Не посміхайтесь — піду! — труснув [учитель] кулаком (Стельмах, II, 1962, 98); // тільки док. Одружившись, забрати дружину з собою в іншу місцевість. Так і жив брат осторонь від людей із дружиною Павлиною, яку привіз з-за Дніпра (Скл., Святослав, 1959, 20); Після смерті старої живе [батько] при меншому синові Антонові, що недавно привіз невісткою батькові в хату якусь севастопольську кралю (Гончар, II, 1959, 11); // Припроваджувати кого-небудь разом із собою. Довго того розказувати, як вона три дня так страждала! Що таки цилюрик лічив, а то він і німця привозив (Кв.-Осн., II, 1956. 84); — А як сам приїде [князь], та ще всю свою орду привезе — ой-ой-ой! Що тоді робитиметься… (Хотк., І, 1966, 95); // перен. Прибуваючи, приїжджаючи звідки-небудь, повідомляти якісь новини, вісті і т. ін., знайомити з ними інших. В будні Іван їздив на службу і повертався пізно.. Привозив новини (Коцюб., II, 1955, 219); — А ти що за один будеш?.. — Двоюрідний брат батька Гальчевського, — впевнено збрехав Варчук. — Привіз важливі вісті про розташування Першої кавбригади Багнюка (Стельмах, II, 1962, 180); Вона привезла цю пісню з Києва, студентську пісню, яку так любила співати з подругами (Цюпа, Назустріч.., 1958, 374).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 579.

Привозити, жу, зиш, сов. в. привезти, зу, зе́ш, гл. Привозить, привезти. Чим я тоді дровець привезу? Рудч. Ск. II. 7.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 409.