ПОТЯГАТИСЯ

ПОТЯГА́ТИСЯ ¹, а́юся, а́єшся і ПОТЯ́ГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОТЯГНУ́ТИСЯ і ПОТЯГТИ́СЯ, тягну́ся, тя́гнешся; мин. ч. потягну́вся, тягну́лася, лося і потя́гся, тягла́ся, ло́ся; док. Витягатися всім тілом, розправляючи руки, ноги, стан. Виходив [Марусяк] раним-ранесенько на полонинку на широку та.. ставав, потягався моцним [міцним] своїм тілом красивим (Хотк., II, 1966, 292); Васюта підвівся з стільця, розправив свої широкі плечі, солодко потягуючись (Шовк., Інженери, 1948, 276); Кіт що є духу нявчить, а далі аж на ноги устав та потягнувсь і засвітив очима (Кв.-Осн., II, 1956, 193); З лінивими рухами одаліски вона потяглася, розпростувала гнучке молоде тіло (Коцюб., І, 1955, 285); Нечипір заспокійливо позіхнув, потім розправив руки й міцно потягся (Ле, Україна, 1940, 180); * Образно. В місті першими пробуджуються околиці. Центр ще потягується (Мушк., День.., 1967, 34); Тополя, як юна вдовиця, потяглася спросоння і очі відкрила (Голов., Близьке.., 1948, 155).

ПОТЯГА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, док., розм. Тягатися якийсь час. [Антон:] Ну, коли б мені удалось ще тебе піймати хоч на одній провині, тоді б ми з тобою потягались! (Кроп., І, 1958, 170); Добре, що над головами висіла продимлена в комині шинка.. При такій закусці Сафрон з дідьком зміг би потягатися за чаркою (Стельмах, II, 1962, 217).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 436.

Потягатися, га́юся, єшся, сов. в. потягтися, гнуся, гнешся, гл. Потягиваться, потянуться. Не годиться на людину потягатися, бо вмре. Грин. II. 25.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 384.