ПОТРЕБА

ПОТРЕ́БА, и, ж.

1. Необхідність у кому-, чому-небудь, що вимагає задоволення; потрібність. Хтось доглядає там душу в гуцулі, поезію, нужду, потребу освіти; експлуататор бачить лиш матеріал для визиску, бездушний інвентар (Хотк., II, 1966, 386); Як посипалися одне за одним діти і настала більша потреба в робочих руках, він все частіше став хмуритися, бачачи сина за книжкою (Тют., Вир, 1964, 48); Рік у рік збільшується потреба в спеціалістах з медичної електроніки (Веч. Київ, 7.Х 1968, 3); // Умови, які змушують до чогось, спричиняють щось. Соціалізм — здійснення об’єктивних потреб суспільного розвитку, вираз інтересів робітничого класу, найширших народних мас (Ком. Укр., 9, 1968, 5); // перев. з інфін. Необхідність або бажання робити щось, діяти певним чином. [Орест:] Хіба у вас не буває потреби утекти від усякого товариства? [Острожин:] Буває, буває (Л. Укр., II, 1951, 83); Ніхто не заперечуватиме потреби зберігати в перекладі стильові особливості оригіналу, але робити це треба, завжди пам’ятаючи про закони мови, на яку перекладаєш (Рильський, IX, 1962, 80); Чим більшої сили набирала громадська економічна служба у колгоспах і радгоспах району, тим гостріше ми відчували потребу в створенні єдиного центру, який би об’єднував, координував її роботу (Ком. Укр., 8, 1968, 27).

Без потре́би — без будь-якої необхідності, даремно. — Вона тут ні при чім, — говорив [адвокат] до судді, ніби докоряючи йому, що допустив без потреби Олену до слова (Март., Тв., 1954, 120); Смуглий автоматник дивиться у небо.. Поправляють ремінь пальці без потреби, хоч лежить як слід він на його плечі… (Сос., II, 1958, 293); Відчува́ти (ма́ти і т. ін.) потре́бу в чому — потребувати чогось, зазнавати нестачі чого-небудь. Макар Іванович.. брехав, що купив їх [брошури] тільки задля їх дешевини, маючи потребу в папері для обгортання снідання своїм дітям-школярам (Коцюб., І, 1955, 161); Каховські вільготи, про які чув хлопець, малювались йому, як необмежені вільності, в яких він уже відчував туманну потребу і якими найбільше вабила його Каховка (Гончар, І, 1959, 6); З потре́би — з необхідності, вимушено. Став [Мирко] за писаря з потреби, — мусив дбати сам про себе (Мак., Вибр., 1954, 422); Коли́ є (бу́де) потре́ба; При потре́бі; У потре́бі; У (в) ра́зі потре́би — якщо виникає (виникне) необхідність. — Літун обіщався нам допомагати: коли буде потреба — будемо писати йому листи або їздити у Київ (Вас., II, 1959, 227); Кармазин, комбат Чумаченко і навіть бійці при потребі використовували його як товмача (Гончар, III, 1959, 243); Соломія вірила, що станеться якась незвичайна подія, якась невідома сила прийде у потребі на поміч (Коцюб., І, 1955, 384); В разі потреби кождий співробітник має обняти репортерську службу, щоб обслужити газету (Фр., IV, 1950, 46); Кра́йня потре́ба див. кра́йній; Нема́ (нема́є) потре́би — немає необхідності, непотрібно. — Я залюбки міг би й перервати свою відпустку. — Немає в тому тепер потреби (Ле, Міжгір’я, 1953, 10); У мі́ру потре́би — залежно від необхідності. Українська мова, безперечно, досить багата й гнучка, щоб, використовуючи її скарби і розширяючи в міру потреби значення слів і виразів, відтворити нею і розмови Онєгіна з його друзями, і блискучий авторський текст Пушкіна (Рильський, IX, 1962, 68).

2. перев. мн. Те, без чого не можна обійтись; вимоги, які необхідно задовольнити. Потребам кінця не маш [маєш] (Укр.. присл.., 1963, 16); Скілько то ще дірок зосталося, котрі треба полатати, скілько нових потреб, котрі аж кричать, — пробі, мов їсти (Мирний, IV, 1955, 126); В кого з любечан була потреба в залізі, той возив його з Києва-города (Скл., Святослав, 1959, 95); За возами йшли вантажені верблюди, а за ними гнали отари, частково призначені для потреб Раїмського гарнізону (Тулуб, В степу.., 1964, 246); Комунізм — це високоорганізоване суспільство вільних і свідомих трудівників, в якому.. праця на благо суспільства стане для всіх першою життєвою потребою (Програма КПРС, 1961, 54); // Умови, необхідні для когось, чогось. Комунізм — це такий суспільний лад, .. де здійснюватиметься принцип: «Від кожного за здібностями, кожному за потребами» (Наука.., 3, 1959, 1).

Для (за́для) потре́би чиєї, кого; На потре́бу чию, кого — для когось, у чиїх-небудь інтересах, для задоволення чиїх-небудь вимог. По незораних степах — чистий пирій позсихав на корню, хіба хто з кріпаків задля своєї потреби невеличкий шматочок викосить (Мирний, IV, 1955, 240); Хай дітям нашим на потребу Ростуть могутні кораблі, Нехай розвідниками в небо Летять супутники Землі! (Рильський, III, 1961, 245); Задовольня́ти (задовольни́ти) потре́бу (потре́би) — забезпечувати кого-небудь чимсь необхідним, вдовольняти чиєсь бажання, прагнення. Писав [Антін] щось, чого ніколи не повинно побачить стороннє око, тільки для себе, аби задовольнити потребу (Коцюб., II, 1955, 284); Двадцять п’ять волоських горіхів задовольняють денну потребу людини в жирах (Веч. Київ, 29.III 1967, 3); Ре́чі (предме́ти) пе́ршої потре́би — продукти харчування і предмети домашнього вжитку, без яких не можна обійтись.

3. заст. Бій, битва. Бодай тебе у первій потребі військовій перша куля спіткала (Сл. Гр.); Скрізь, мов з неба, зарокотав грім. Се починалась полтавська «потреба», великий Полтавський бій… (Морд., І, 1958, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 422.

Потреба, би, ж.

1) Надобность, потребность, необходимость, нужда. Викочує старий Грива той віз тепер на иншую потребу. К. (ЗОЮР. II. 202). Про його потребу я дав йому. Н. Вол. у. Вже яка потреба, — ні до кого не іду, — вона зарятує. Г. Барв. 187.

2) Дѣло, битва. Бодай тебе у первій потребі військовій перша куля спіткала. Дума.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 381.

потре́ба див. тре́ба.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 475.