ПОСТАНОВА

ПОСТАНО́ВА ¹, и, ж.

1. Розпорядження, акт органів державної влади. Рада Міністрів Української РСР видає постанови й розпорядження на основі і на виконання діючих законів СРСР і Української РСР (Конст. УРСР, 1969, 13); Столітній ювілей Л. М. Толстого викликав, як відомо, урядову постанову про видання 90-томної збірки його творів (Рад. літ-во, 3, 1957, 35); — Петре Петровичу! Чи читали ви постанову Уряду про заходи по ліквідації порушень Статуту с.-г. артілі в колгоспах? (Вишня, І, 1956, 318); // Директива керівного адміністративного органу. [Вересай:] Коли приїде [директор], скажете, що мені треба його бачити. І постанову про ліквідацію планувальної комісії передайте мені в партійний комітет (Мик., І, 1957, 380); // Судове рішення, пов’язане з розглядом кримінальної справи. Слідчий сів писати постанову про те, щоб арештувати Зінька (Гр., II, 1963, 419); — Старий в канцелярії станового чи в тюрмі? — В тюрмі. Повели туди без постанови, бо пристав кудись виїхав на села (Стельмах, І, 1962, 449).

2. Колективне рішення; ухвала. Секретар [комосередку] з полегкістю записав постанову в протокол і потім зробив виписку (Мик., II, 1957, 50); — Постанова бюро така…— Силантьєв підвищив голос і взяв протокол (Донч., II, 1956, 120); — Ось тут, — показуючи розгорнуту газету, продовжував батько, — надрукована постанова з’їзду (Юхвід, Оля, 1959, 213); // Взагалі рішення, прийняте ким-небудь. — Обринські люди поважні, витривалі і не легко відступають від своїх постанов і цілей (Коб., III, 1956, 129).

3. театр., розм. Сценічне оформлення драматичного твору; постановка, постава. Зібрані Вами до свого гурту сили.. своєю майстерною ігрою [грою] додають решту задля найкращої постанови кожної і незначної п’єси (Мирний, V, 1955, 388); // заст. Картина (в драматичному творі). Лимерівна. Драма в 5 справах і 6 постановах (Мирний, V, 1955, 7).

ПОСТАНО́ВА², и, ж., діал. Меблі, умеблювання. «Так, у нас багато дечого слід би змінити… Наприклад, постанова в нашому салоні: все нове, добране старанно, але все чогось немов бракує…» (Л. Укр., III, 1952, 509); // перев. мн. Розпорядок, умови життя. Дядько у іншій постанові зріс, коло землі копався, а ми панувати звикли (Мирний, IV, 1955, 136); При других постановах з їх [безталанних господарів] вийшли б хороші люди, чесні робітники, а по селах вони завжди безталанні, недотепи (Мирний, І, 1954, 48); // Звичай, правило. — Вибачайте, будьте ласкаві! по наших постановах нам не можна пускать дітей до батьків… (Н.-Лев., І, 1956, 426).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 367 - 368.

Постанова, ви, ж. Постановленіе, рѣшеніе. Не перемінив своєї постанови. Св. Л. 173.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 369.