ПОРІГ

ПОРІ́Г, ро́га, ч.

1. Дерев’яний брус, закріплений на підлозі під дверима; нижня частина одвірка. Дух свіжої мамалиги приємно полоскотав йому нюх, коли він переступив поріг хати (Коцюб., І, 1955, 237); Від порога до самого стола прослався барвистий домотканий килимок (Гончар, III, 1959, 319); Газдиня увійшла до хати і стала коло порога (Хотк., II, 1966, 167); Правдою цілий світ зійдеш, а неправдою — ані до порога! (Укр.. присл.., 1955, 192); // Місце біля дверей в хаті або за дверима (знадвору звичайно вимощене цеглою, камінням тощо). Там тебе ждуть — з двома дрючками, за дверима, на порозі (Номис, 1864, № 14263); На поріг вийшов дід в фуфайці наопашки і в калошах на босу ногу (Тют., Вир, 1964, 322); // з означ., перен. Рідна домівка, оселя. — Прощайте, рідні пороги, де походжали мої ноги! (Н.-Лев., II, 1956, 194); — Я дуже радий, що познайомився з вами. Гадаю, ви не відмовитесь завітати й до мого порога (Руд., Остання шабля, 1959, 95).

З поро́га — щойно зайшовши до хати. До милиць своїх Сашко ставиться насмішкувато, з якимось веселим презирством. Ось і зараз, влетівши в радіорубку, він з порога шпурляє обидві милиці аж у куток, наче хоче закинути їх на край світу (Гончар, Тронка, 1963, 41); [І] на порі́г не пуска́ти (не пусти́ти) кого — не пускати до хати кого-небудь; не дозволяти комусь зайти у якесь приміщення. — Я б і на поріг її [Марину] не пустив (Мирний, III, 1954, 251); — Колись нас сюди й на поріг не пустили б, а тепер тут, бачу, й закурити можна (Гончар, II, 1959, 176); На поро́зі — у дверях. Увіходить Йоганна.., стає на порозі і мовчки низько вклоняється гостям (Л. Укр., III, 1952, 177); Переступи́ти порі́г чого, чий, який і без додатка — увійти, зайти куди-небудь, завітати до когось. Не був він журний.., але щоби він коли засміявся, чи переступив корчемний поріг, або у людей випив понад міру — сього ніхто ніколи не бачив (Хотк., II, 1966, 183); — Ніколи не переступлю порога дому твоєї коханки, — скрикнула і розплакалась [Галя] (Вільде, Троянди.., 1961, 73); Не встигла Христина переступити поріг, як мати накинулась на неї з лайкою і сльозами (Стельмах, І, 1962, 550).

◊ Без бо́га ні до поро́га, заст.: а) за марновірними уявленнями — про залежність людської долі від бога. [Перепадя:] Звісно — все од бога. Недаром же й кажуть: без бога — ні до порога! (Мирний, І, 1955, 124); б) про віруючу, релігійну людину. Каравана він ставив завжди за приклад навіть своїй дружині, як людину релігійну, що без бога ні до порога (Панч, II, 1956, 93); Висо́кі поро́ги див. висо́кий; [На] порі́г показа́ти кому — вигнати когось із хати. Боявся я, прийдемо до вас, а ви нам поріг покажете (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 5); [Бу́ти, стоя́ти і т. ін.] на поро́зі — наближатися, бути близьким, відчутним. — Чого ти.. так хапаєшся, мов свято велике на порозі? (Барв., Опов.., 1902, 535); На порозі вже стоїть гаряче літо і ось-ось зацвітуть над ставом липи (Донч., Секрет, 1947, 115); Більша половина дерев загинула під час пересаджування, багато саджанців загинуло у весняну повідь. Злидні стали на порозі (Довж., І, 1958, 424); Оббива́ти (обби́ти) поро́ги див. оббива́ти; [Ті́льки] до поро́га — поки хтось удома, поки є в хаті. Сумно було Дмитрикові, жалко недужої мами, але тільки до сінешнього порога (Коцюб., І, 1955, 133); Вірна баба до порога, а пес до першого ласого шматка… (Кучер, Прощай.., 1957, 242); Ті́льки за порі́г хто — як тільки хтось вийде (вийшов) з хати, з дому. Тільки я за поріг, а моя пані вже на моїй канапці, та ще й з ногами! З комфортом, нема що казати! (Л. Укр., III, 1952, 547); Івась тілько за поріг, — де його і смуток дівся, куди і сльози заховалися (Мирний, І, 1954, 243); Ті́льки на по́ріг — як тільки хтось зайде, зайшов до хати. Тільки на поріг — так і в зуби пиріг (Укр.. присл.., 1955, 226).

2. чого, перен. Початок, переддень чого-небудь. [Ігуменя:] Вона ж у тебе молода, ще не то що не жила, а тілько збиралася жити. Господня воля на першому ступні, на порозі її життя стріла її гіркою долею (Мирний, V, 1955, 73); Невже і в її маленьке серце постукалось кохання? Чи вона тільки дихає чарами любові, ще не знаючи її, як це буває на порозі юності? (Стельмах, І, 1962, 157); // Крайня межа чого-небудь. Поріг дитинства вона вже переступила, не дитина (Ле, Історія радості, 1947, 6); Що зроблять ці люди в житті? Що залишать за собою? Для чого живуть вони? Отак з дня на день, з року на рік, аж до останнього порога (Ірчан, II, 1958, 149).

На [кра́йньому (кра́йнім)] поро́зі життя́ — наприкінці життя. На крайнім порозі життя оддав старий своє, літами та негодами побите, серце малій дитині! (Мирний, II, 1954, 88); На поро́зі чого — напередодні чого-небудь, перед чимсь. На порозі нового року прийнято підбивати підсумки прожитого і зробленого в році минулому (Рад. Укр., 4.I 1955, 2); Він на порозі дуже важливих і цікавих відкриттів (Трубл., Шхуна.., 1940, 46); Переступи́ти порі́г чого — вступити в новий період життя, розвитку, перейти до нового стану, нової якості тощо. Входимо до хати. А ось і він — сидить на припічку, старенький, сивий, зсутулений. Людина, що встигла так багато зробити, перш ніж переступила поріг власного століття (Наука.., 8, 1967, 23).

3. Кам’янисте поперечне підвищення дна, що порушує спокійну течію річки. Коло острівця шуміла вода на порогах, темніла, неначе стежка, чорна гребля, а під самою крутою скелею стояв млин (Н.-Лев., III, 1956, 38); Дніпро починав розбухати весняними водами. Ховалися пороги в хвилях, тільки страшний вир течії видно було на поверхні (Ле, Наливайко, 1957, 396); * Образно. Якісь думки про щастя; якісь даремні надії, котрі її завжди дурили, розбивались об гострі пороги остогидлого життя та утрат, нужди та недостачі… (Мирний, III, 1954, 23); *У порівн. Жита шуміли, як пороги, Схилялись колосом на путь, Що, як то мовиться, з дороги Вужеві нікуди звернуть (Мал., Серце.., 1959, 181).

4. спец. Найменша величина, кількість чого-небудь або мінімальна сила, що робить можливим вияв певної ознаки або якості. Ми вивчали вплив згаданих [фармакологічних] препаратів на процес збудження і різні види внутрішнього гальмування. Одночасно з’ясовували поріг дії речовини на кору головного мозку (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 24); Поріг розрізнення сили світла дорівнює приблизно 1/100 (Психологія, 1956, 34).

∆ [Абсолю́тний] порі́г відчуття́ — мінімальна сила подразнення, що викликає ледве помітне відчуття. Радянським дослідникам вдалося точніше, ніж це було зроблено раніше, встановити абсолютні пороги зорових відчуттів, нижчі, ніж було прийнято в науковій літературі (Рад. психол. наука.., 1958, 11); Порі́г чу́тності — найменша сила звуку певної частоти, яку здатне сприймати вухо людини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 259.

Поріг, ро́гу, м.

1) Порогъ. Стоїть дівка на порозі да з козака сміється. Мет. 89. У порогах стояти. Стоять у порога. КС. 1883. II. 383. Мнж. 66. П’ють у кума мед-вино, а ми в порогах стоїмо. Грин. II. 302.

2) Порогъ на рѣкѣ. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, — ревуть пороги і могили — гори. Шевч. 4.

3) Нижняя часть живота (у родильницы?) Дитина стала у порогах та й стоїть (у породіллі). Волч. у. Ум. Поріженько. Грин. III. 525. Поріжок, поріжечок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 344.

порі́г —

1) (зменшено-пестли­ве — порі́жок) — дерев’яний брус, закріплений на підлозі (в старій хаті — на долівці) під дверима; нижня частина одвірка; споконві­ку — це границя хати, за якою був уже чужий світ, чужий бог (звідси переосмислення порога як почат­ку чого-небудь або крайньої межі чогось); поріг з дохристиянських часів відігравав велику охоронну роль у ритуальних обрядах (на ве­сіллі, на похоронах); під порогом, здавна вірили, перебувають духи предків, які охороняють родину; колись тут ховали померлих членів родини, найчастіше дітей; тому пізніше й дотепер, виносячи по­кійника з хати, обов’язково стука­ють труною об поріг, щоб помер­лий уже не вертався до неї; взагалі переступа́ти порі́г (заходити в ха­ту), става́ти на порі́г (з’являтися в хаті), показа́ти на порі́г (виганяти з хати), не пуска́ти на порі́г (не за­прошувати до хати) — ці пере­осмислені сталі сполуки є відгомо­ном старих уявлень про межі ро­динного вогнища (отже захисту, зони впливу свого, домашнього бога; небажаному гостеві кажуть: «Ото Бог, а ото порог!»), обожне­ного ставлення до цієї частини по­мешкання (звідси «без Бога ні до порога» як відгомін старих уявлень про поєднання людської долі й Бога, про взаємозалежність між ними, можливо, й колишнє ото­тожнення); з порогом як охорон­ним валом помешкання, родинно­го вогнища пов’язано багато на­родних повір’їв, — через поріг не можна нічого давати, бо сам будеш просити; не можна перемітати че­рез поріг сміття, бо не вийде дівка заміж або виметеш когось із сім’ї; через поріг не можна цілуватися; на порозі не можна неодруженому сідати (застерігають: «Не сідай на поріг — наречені порозбігають­ся»); кажуть у народі: «Не можна стояти на межі або на порозі, як грім гримить, а то вб’є», «Гостя зу­стрічай за порогом і пускай попе­реду себе через поріг», «Через по­ріг не вітаються і не подають ру­ку»; на порозі підрізували дітям волосся, щоб росло довге, вмивали і витирали дітей при небезпеці пристріту; порогові віддавали ша­ну молоді, йдучи до вінця; до по­рога прибивали шматочок осики, щоб зла сила не потрапила в хату; багатьом народним легендам і піс­ням притаманний мотив звернен­ня до рідного порогу як символу прощання з родом та переходу в нову якість. Зависокі пороги на наші ноги (приказка); Я до порога, і біді туди дорога, я у кут, а біда тут (приказка — про неможливість порятунку від злої долі навіть під прикриттям домашнього бога; святі місця хати, поріг і покуть, та­кож не завжди в силі порятувати). Я не люблю чужих порогів оббивати (приказка); Правдою цілий світ зі­йдеш, а неправдою — ані до порога! (приказка);

2) у множині — поро́­ги — кам’янисте поперечне підвищення дна, що порушує спокійну течію річки; найбільші в Європі пороги на Дніпрі, тепер затоплені водами Дніпровського водосхови­ща; їх дев’ять, і уславлені вони ще з козацьких часів: Старокодацький (480 м), Сурський (80 м), Ненаситецький (820 м), Лоханський (300 м), Дзвонецький (220 м), Вовніговський (300 м), Будилівський (300 м), Лишні (14 м), Віль­ний з «Вовчим горлом» (840 м); ці назви, які подає Є. Онацький, ма­ють і свої варіанти, пор.: Коза́к, Во́рон, Богати́р, Су́рський, Забо́ра, Байда́к, Ненаси́тець (Дід), Камі́н­ний Зато́н; плисти через пороги вважалося неможливим, і тому пе­ретягали човни суходолом; запо­рожці вивчили цю частину Дніпра і знайшли прохід між скелями по правому боці Дніпра; цей прохід було названо Козацький Шлях.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 470-471.