ПОПІДЛИВАТИ

ПОПІДЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Підлити чого-небудь у багато посудин. Попідливати чорнила в чорнильниці.

2. діал. Полити багато чого-небудь. Целя відложила її [книгу] набік, попідливала свої квітки (Фр., II, 1950, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 203.

Попідливати, ва́ю, єш, гл. Полить (во множествѣ). Не дає Бог дощу: треба попідливати щепи, а то аж листя на їх крутиться. Черниг. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 330.