ПОПРОТОПТУВАТИ

ПОПРОТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Протоптати (стежки, дороги і т. ін.).

2. розм. Зносити до дірок (взуття).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 236.

Попротоптувати, тую, єш, гл. То-же, что и протоптати, но во множествѣ. Чоботи шкапові попротоптувані, і пучки видно. К. ЧР. 262.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 339.