ПОПРОБУВАТИ

ПОПРО́БУВАТИ, ую, уєш, док.

1. перех. Визначити на дотик температуру, твердість, пружність і т. ін. якоїсь речовини. Володя попробував рукою воду й відчув, що вона холодна (Трубл., Хатина.., 1934, 31); // Перевірити на дотик якість чого-небудь. Взяв [Ант] у руки зроблений з.. кості лук, попробував тетиву (Скл., Святослав, 1959, 10); Попробував [вождь індійців] пучкою гостроту леза [ножа] (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 165); // Випробувати в дії, застосувати з метою випробування що-небудь. Уже він і коси помантачив, уже й попробував, чи добре косять (Тют., Вир, 1964, 224); [Психіатр:] Якщо безсоння й біль голови не уступить перед бромом, тоді попробуємо морфій… (Л. Укр., II, 1951, 66); // Помацавши, пересвідчитися в наявності чого-небудь. — Ні, далі, мабуть, я з тобою не піду, Вутанько… — Вона мимохіть попробувала рукою кобуру з револьвером. — Бо, чого доброго, ще в пастку заведеш (Гончар, II, 1959, 257).

2. перех. і без додатка, розм. Те саме, що покуштува́ти. — Ану, товаришу, попробуй і ти та й скажи: чи пили ми таке у Туреччині (Кв.-Осн., II, 1956, 73); — Попробуйте пиріжки — не знаю, які вони в мене вдалися (Збан., Переджнив’я, 1955, 4); // З’їсти дуже мало чого-небудь. Засумував Кузьма Сукачов. Сховав ковбасу і булку до кишені — навіть не попробував (Шиян, Гроза.., 1956, 124); // перен. Зазнати лиха, тяжкого життя, важкої праці і т. ін.; скуштувати. [Другий молодий ткач:] Нехай і вони [фабриканти] попробують, як голод пече (Л. Укр., IV, 1954, 254); Доводилось і через болота брести, і в лісах ховатися, і днювати біля кіп та стогів — всього попробували (Шиян, Партиз. край, 1946, 28).

Попро́бувати ща́стя — те саме, що Спро́бувати ща́стя (див. ща́стя).

3. неперех., перев. з інфін. Зробити спробу виконати якусь дію, роботу; спробувати. Він попробував вивести сю співанку своїм здоровим вівчарським голосом, але ні, якось не йшло (Фр., IV, 1950, 27); Хтось подає думку попробувати пробратись по дну рову (Гончар, II, 1959, 437); На ній [продухвині] стоїть бовдур дерев’яний. Попробував його хитнути — де там! (Хотк., І, 1966, 117); // тільки наказ. сп. попро́буй, розм. Спромогтися виконати, здійснити що-небудь. Гей я сміху раз набрався, Як узяв та поєднався Черевички пані шити: Ось попробуй їй вгодити! (Щог., Поезії, 1958, 177); Для хлібороба це страх яке каліцтво, попробуй з однією ногою орати і сіяти, косити і молотити (Цюпа, Три явори, 1958, 26).

4. неперех., перев. з інфін. Зважитися, насмілитися. Чужі всі були, чужі доокола. Вороги. Знала, що якби попробувала розказати кому-будь,.. то й він би зрадив (Хотк., II, 1966, 128); Най лиш попробують — я покажу їм! Візьму-таки костура! (Павл., Бистрина, 1959, 76); // тільки наказ. сп. попро́буй, попро́буйте, розм. Уживається як погроза або як застереження не робити чого-небудь. — Не смійтеся, — кажу, — як розсердите мене, то я вам і вікна повибиваю. — Попробуй, — кажуть, — то ми тебе зв’яжемо і під нари кинемо! (Стор., І, 1957, 111); — Ось ну-ну! — грізно глянувши та зложивши кулаки, каже [голові] Чіпка. — Ось попробуй… Ось тобі хрест — голова на в’язах не всидить! За що ти мене в’яжеш, га? (Мирний, І, 1949, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 232.

Попробувати 2, бую, єш, гл. Испытать, испробовать Ходім же тепер …попробувати сили, — хто дужчий. Рудч. Ск. II. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 338.