ПОПРИТУЛЯТИ

ПОПРИТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОПРИТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Притулити все або багато чого-небудь до чогось. У браму організованим порядком з вінками увійшла група селян різного віку. Дівчата.. попритуляли вінки до огорожі (Вільде, Сестри.., 1958, 173); З усіх чотирьох вікон виглядало на двір кільканадцять голов [голів], і великих, і маленьких, котрі попритулювали лоби й носи до шибок (Н.-Лев., І, 1956, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 230.

Попритуляти, ля́ю, єш, гл. То-же, что и притулити, но во множествѣ. Попритуляв… (одрізані) уха до голови, — вони знов поприростали. Рудч. Ск. І. 109.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 338.