ПОНЮШКА

ПОНЮ́ШКА, и, ж., розм.

1. Одноразове вдихання нюхального тютюну.

2. Одна пучка тютюну як одноразова доза для нюхання. [Коваль:] Шкода, не туди вже й ноги стоять, танцюють мерщій до лави!.. Мабуть, за такі танці ніхто тютюну не дасть і на понюшку, не то що на люльку (Кроп., V, 1959, 13); Вийняв той козак ріжка, бере понюшку (Україна.., І, 1960, 106).

◊ Пропа́сти ні за поню́шку таба́ки (тютюну́) — пропасти даремно. Аякже, аякже, таж обсмалили б, як кабана… пропала б душа християнська ні за понюшку табаки… (Коцюб., І, 1955, 378); —Іншу думку маю: пропаде український народ ні за понюшку табаки, коли не буде сили великоруської за нами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 51); На одну́ поню́шку — дуже мало. За солдатів ручався Хоменко, як за себе, що не підуть вони проти своїх. А самих козаків на всі села й по п’ятеро, як оце в них в економії, не хватить. «На одну понюшку!» сміявся Хоменко (Головко, II, 1957, 280).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 168.

Понюшка, ки, ж. = Понюх. Табаки на понюшку. Чуб. II. 573.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 313.