ПОНИЖУВАТИСЯ

ПОНИ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся і ПОНИЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОНИ́ЗИТИСЯ, и́жуся, и́зишся, док.

1. тільки 3 ос. Ставати нижчим за рівнем. За останні десятиріччя грунтові води на Київщині понизилися в окремих місцях до 20 метрів (Літ. Укр., 28.II 1969, 3).

2. Скорочуватися (про розмір, кількість чого-небудь). Як видно з дослідів, із зменшенням густоти насадження понижується і цукристість (Хлібороб Укр., 6,1969, 26).

3. Зменшуватися, ослаблятися (про ступінь вияву чого-небудь). Температура понижується; // Ставати тихшим (про голос, звук і т. ін.). — Яке непоштиве вдалось, — здивувався Палилюлька, і голос його вкрадливо понизився: — Ану, хлопці, всипте йому з десяток, щоб не був таким розумним (Стельмах, II, 1962, 87); // Ставати менш величним, менш значним. Коли журбі не піддалась душа, ні серце в грудях не закаменіло, ні впав ти п’яний у безпутнє діло, ні думка не понизилась твоя; тоді єси великий справді ти (У. Кравч., Вибр., 1958, 88).

4. Ставати нижчим за звучанням. Його голос запанував над іншими, він то понижувався до густого баса, то злітав до різкого зойку (М. Ю. Тарн., Як на.. ниві, 1958, 81).

5. розм. Те саме, що прини́жуватися 1. — Цілуй кулак! Вона поцілувала прилюдно… — Цілуй у підошву! Треба понижаться: .. Поцілувала і в п’ятку... (Барв., Опов.., 1902, 515); Але занадто вже багато терпів опришок там, коло вогню, занадто багато понижався, щоби не нагородити себе тут повнотою власті (Хотк., II, 1966, 229).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 160.