ПОНАРОБЛЮВАТИ

ПОНАРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОНАРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.

1. Зробити, виготовити багато чого-небудь.

2. Залишити наслідки своєї діяльності. Щоб досягти до його [вугілля], копають глибокі колодязі (шахти) та й копаються на всі боки попід землею, — скрізь таких нір та печер понаробляють (Гр., Без хліба, 1958, 154); // Залишити наслідки своєї дії. У вершині Дністра вода прибуває, вона тобі жалю понаробляє, вона твої дітки позатопляє (Сл. Гр.); Піч ряба від чорних плям, що сажа, пробиваючись, понароблювала (Мирний, III, 1954, 367); // розм. Набруднити у багатьох місцях. Справді аж сором і гріх, що там [у церкві] понароблювали прокляті сичі (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 152.

Понароблювати, люю, єш, гл. = Понаробляти. Стор. МПр. 143. Справді аж сором і гріх, що там (у церкві) понароблювали прокляті сичі. Драг. 244.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 307.