ПОКУП

ПО́КУП, у, ч., розм.

1. Те саме, що купува́ння.

2. Куплена річ; покупка. — Софія не призналась би зроду, що йде за покупом для баронеси (Л. Укр., III, 1952, 537).

3. Потреба в якомусь товарі з боку покупця; попит. Як нема покупу, то вони (крамарі там, чи що) дешево продаватимуть кожухи (Сл. Гр.); — А може, за місяць, за другий і на чіпці знов покуп буде (Фр., III 1950, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 55.

Покуп, пу, м.

1) Купля.

2) Покупка.

3) Спросъ. Як нема покупу, то вони (крамарі там, чи що) дешево продаватимуть кожухи. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 279.