ПОКРИВАТИ

ПОКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОКРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.

1. Накривати, закривати чимсь зверху кого-, що-небудь. — Дощик. Та, далебі, й гарненький, — радів Хома, сяючи очима, і навіть не покривав себе шматочком брезенту (Тют., Вир, 1964, 84); Олена Іванівна одяглась у блакитне шерстяне плаття, покрила плечі тонким кашеміровим платком (Мирний, III, 1954, 82); Поки Михайло вмивався надворі, мати й стіл покрила скатертиною і наставила всього (Зар., Світло, 1961, 68); * Образно. І літо минуло, і осінь приспіла, І листям пожовклим всі стежки покрила (Гл., Вибр., 1957, 250); // Робити покрівлю, дах на чому-небудь. — Дивуюсь: нащо ви по-городському свою кам’яницю склом покриваєте? (Стельмах, І, 1962, 107); У кутку дід.. заплів хижку з лози, Михайло покрив її соломою гарно, а Маруся промела коло дверей (Вовчок, І, 1955, 381); // Утворювати якесь покриття, служити, бути таким покриттям. Дужі гілляки в цвілих кордубатих узлах покривали зверху місцину шатром (Тич., І, 1957, 240); // Оббивати, обкладати, обшивати і т. ін. що-небудь чимсь; бути оббивкою, обкладкою, обшивкою тощо. В день врожаю так і сяк Змайстрував їжак вітряк; Стіни дранкою покрив, Крила з лубу поробив (Стельмах, Колосок.., 1959, 71); Все робив Василь своїми руками — і хату обклав цеглою, і сарай збудував, черепицею дах покрив (Коп., Лейтенанти, 1947, 73); Білий мармур лежав скрізь, покриваючи могили (Ю. Янов., II, 1958, 75); // Надівати щось (на голову), зав’язувати чим-небудь (голову). Нарядила [жінка] Оксану у своє жіноче і голову покрила (Кв.-Осн., II, 1956, 455); Христя.. зникла в темних сінях. А за нею й Панько, — в одній руці держачи пояс, а другою поспішаючи покрити голову шапкою (Мирний, III, 1954, 125).

◊ Земля́ (моги́ла) покрива́є (покри́ла) кого, нар.-поет. — хтось похований у землі (в могилі). Над берегом є там крутая гора, На ній бовваніє самотня могила; Усі її знають — старі й дітвора: Земля Кобзаря там навіки покрила (Гл., Вибр., 1957, 246); Покрива́ти (покри́ти) го́лову (голі́вку, ко́су і т. ін.), етн., заст. — виходити заміж. — Ховайся, ховайся, дівчино! Час тобі скидати квітки та покривати голову хусткою! — крикнув Василь і пішов вулицею (Н.-Лев., II, 1956, 80); Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку (Номис, 1864, № 493); Покрива́ти (покри́ти) молоду́, етн., заст. — у весільному обряді — надівати на голову молодої убір заміжньої жінки. І отець, і мати Виряджають молодую в церкву — покривати (Укр. поети-романтики.., 1968, 568); Покри́й мене́, сира́ земля́ — уживається для вираження бажання вмерти. — Покрий мене, сира земля, нехай я не бачу!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 459).

2. Наносити на якусь поверхню шар чого-небудь; лягати шаром на якусь поверхню. Всюди все чистили, вимітали й покривали фарбами (Баш, Вибр., 1948, 250); Бетонярі покривали скелю цементним розчином, втираючи його в скелю дротяними щітками (Коцюба, Нові береги, 1959, 197); * Образно. Іван Франко писав, що доля була жорстока до великого Кобзаря ціле життя, та не покрила іржею золота його душі (Вітч., 3, 1969, 199); // Прикрашати чим-небудь якусь поверхню, обробляючи її; служити, бути прикрасою такої поверхні. Покривати обкладинку книжки візерунками; Двері покривала художня різьба.

3. Устеляти собою якусь поверхню. Білий чистий сніг покривав дахи, галуззя дерев (Кобр., Вибр., 1954, 106); Пилюка, пахкаючи з-під коліс, покривала Оксенові чоботи (Тют., Вир, 1964, 74); І дах, похилений до сну, І твій рукав, моя хороша, Зірчаста покрива пороша (Рильський, Поеми, 1957, 149); Паморозь розкішним мереживом покрила нерухомі дерева (Стельмах, І, 1962, 274); // Рости на поверхні чого-небудь. Він був без одежі. М’яке темне волосся покривало все його тіло (Коцюб., II, 1955, 348); З дна росте морська трава, Яка весь берег покрива: Густа, зелена і стрімка… (Нех., Ми живемо.., 1960, 103); Всю долину покрив квіток весняних цілий ліс (Л. Укр., І, 1951, 225).

4. Затягувати, огортати, охоплювати собою кого-, що-небудь. З яру Встає пожар, і диму хмара Святеє сонце покрива (Шевч., II, 1963, 86); Де-не-де в небі мерехтять зорі, і важкий туман покриває будівлі (Рибак, Що сталося.., 1947, 70); Ой, ти, човнику, два весла! Все вечірня покрила мла (Сто пісень.., 1946, 194); Дивиться мати, а він озирнеться, помахає рукою і йде собі далі за возом. Ось уже покрила його пилюка, і не розбере мати — бачить вона свого сина за тією завісою чи то тільки привиджується їй? (Тют., Вир, 1964, 49); * Образно. Відразу чогось засмутився, Аж чорна хмара чоло покрила (Коцюб., І, 1955, 428); // Закривати, накривати кого-, що-небудь, затуляючи собою. Вербочко густенька! розпусти своє листячко ще густіш, покрий нас, як з милим зійдемося (Кв.-Осн., II, 1956, 438); Колгоспну пасіку в долині Густих садів покрила тінь (Стельмах, Жито.., 1954, 61); // перен., заст. Захищати, уберігати кого-небудь. [Богомолка:] Нехай великий пророк покриє тебе своєю ласкою! (Н.-Лев., II, 1956, 452); [Матушка гуменя:] Покрий, свята пречисто, її немощну душу своїм покровом святим! (Мирний, V, 1955, 72).

Ніч (ні́чка, тьма, те́мрява і т. ін.) покрива́є (покри́є, покри́ла) кого, що — ніч (нічка, тьма, темрява і т. ін.) робить невидимим, ховає кого-, що-небудь. Вінок той ясніє то цілим сузір’ям, то окремими іскрами, далі тьма і його покриває (Л. Укр., III, 1952, 223); Чорна баба — нічка темна: Із давніх-давен Покриває все на світі, Як погасне день (Гл., Вибр., 1951, 198); Тільки ніч покриє всі дороги, віла йде попід темничні мури (Л. Укр., І, 1951, 390).

◊ Покрива́ти (покри́ти) забуття́м кого, що — забувати, не згадувати кого-, що-небудь. Ні… Кожний умира, і ряд віків Його без жалю забуттям покриє (Сам., І, 1958, 83); Покрива́ти (покри́ти) сла́вою кого, що — робити кого-, що-небудь знаменитим; прославляти. Глянь — від краю та до краю Ліс, поля квітучі, Себе славою покрили Колгоспи могучі (Укр.. думи.., 1955, 392); Невмирущою славою покрили свої імена багато безсмертних синів [нашого] народу (Довж., III, 1960, 57); Покрива́ти (покри́ти) со́ромом (ганьбо́ю і т. ін.) кого, що — осоромлювати, ганьбити кого-, що-небудь. На старість йому сиву голову таким соромом син покрив, перед усіма людьми і його, і ввесь рід ізганьбив!.. (Гр., II, 1963, 256); — Такого командира не підведуть [солдати]. Скоріше помруть, а не покриють себе ганьбою (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 486).

5. Заповнювати чим-небудь або собою якийсь простір; густо всівати чим-небудь або собою якусь поверхню; утворювати що-небудь на поверхні чогось в багатьох місцях. Часом неприємно вражала вітрина, де новий чорний оксамит покривали годинники, брошки, шпильки і персні (Коцюб., II, 1955, 404); Темрява геть розступилася, далеко відкривши контури берегових круч і — зовсім близько — густе пакілля численних дротяних загорож, що покривало все узбережжя (Гончар, II, 1959, 418); Дощ, як з відра, линув на землю — і зразу покрив її калюжами (Мирний, І, 1954, 343); Мирні зорі все покрили небо (Гонч., Вибр., 1959, 182); // Проступаючи на поверхні, поширюватися по обличчю, тілу і т. ін. Вона була глибоко, тяжко ображена, серце їй стукотіло, густа краска покривала вид (Л. Укр., III, 1952, 529); Невеличкий ружинець [рум’янець] покрив її білі щоки (Мирний, IV, 1955, 174); // З’являтися на шкірі (про зморшки). Його низьке чоло, що забігало у заросль волосся, як мілке плесо у лози, покрили зморшки (Коцюб., II, 1955, 369).

◊ Покрива́ти (покри́ти) поцілу́нками див. поцілу́нок.

6. Оплачувати, відшкодовувати що-небудь чимсь. Спектакль сприймали дуже добре, але публіки на нього ходило мало. Зал лишався незаповнений, нічим було покривати накладні видатки (Минуле укр. театру, 1953, 165); Різниця в видатках буде невелика, рублів на 10, а се дурниця, щось намалюєте тут і покриєте лишок видатків (Коцюб., III, 1956, 414); Щоб покрити брак, потрібно було стільки зусиль, коштів, що їх не відробити не лише одній Надійці, а й усій бригаді за цілий рік (Коз., Листи.., 1967, 231); // Забезпечувати чим-небудь у потрібному розмірі, обсязі, у потрібній кількості і т. ін. Виробництво сталі повинно цілком покривати зростаючі потреби народного господарства відповідно до досягнутого на той час рівня технічного прогресу (Програма КПРС, 1961, 61); Підраховано, що, використовуючи парафіни нафти, можна цілком покрити дефіцит білка на всій нашій планеті (Знання.., 11, 1967, 19); // перен. Спокутувати чимсь свою провину, недобрий вчинок і т. ін. — Може, — дума [Оксана] собі, — і справді коли-небудь він схаменеться і покриє свій гріх? (Кв.-Осн., II, 1956, 454).

7. розм. Приховувати чий-небудь поганий вчинок, злочин і т. ін., не видавати когось. [Xуса:] Вгамуйся і рада будь, що не тягну тебе на суд за марнотратство і пере́люб, а покриваю все для честі дому! (Л. Укр., III, 1952, 165); [Аркадій:] Ви знаєте, що я приятель Платона, але покривати його весь час не можу (Корн., І, 1955, 120); — Марта, щоб покрити мене перед мамою, взяла мою вину на себе (Мирний, IV, 1955, 348); // чим і без додатка. Приховувати що-небудь взагалі (справи, обставини, почуття і т. ін.). — Ну, розкажіть мені найдокладніше все, як там було, — нічого не покривайте, — допитувався інспектор (Вас., І, 1959, 138); Веселенько обізвалась вона до Грицька, щоб покрити усміхом свій недавній смуток (Мирний, І, 1949, 277); — Та й землю ж церковному причету доведеться нарізати. А можна б усе тишком-нишком покрити (Стельмах, І, 1962, 357).

8. Проходити під час руху (якусь відстань). Ракети зможуть, піднімаючись у космос, покривати величезні відстані за дуже короткий час (Наука.., 8, 1958, 15); Сорок кілометрів, що ми вчора їхали цілий день, сьогодні покрили за дві години (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 105); Метнулись підострожені коні. На льоту покрили віддаль, що розділяла обох противників (Кач., Вибр., 1953, 18).

9. Перевершувати чим-небудь інших, переважати у чомусь, перемагати кого-, що-небудь. Отець Кралевич, забравши голос, покривав усіх своєю вимовністю, дивував ерудицією (Хотк., Довбуш, 1965, 16); Так розбагатів, вже і багатого брата покрив (Сл. Гр.); * Образно. Спочатку гра його сумна, як зимовий вітер, як жаль про щось загублене й незабутнє, але хутко переможний спів кохання покриває тугу (Л. Укр., III, 1952, 268); // Заглушати якісь звуки, голоси, запахи і т. ін. Хор цвіркунів м’яко сюрчав у сухій траві, а один з них, покриваючи все, дзвінко тягнув свою ноту, наче між землею і небом, понад застиглим морем, снувалась й дзвеніла безконечна срібна струна (Коцюб., II, 1955, 301); Крики гайвороння покривали всі інші голоси надвечірнього степу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958,38); —Хлопці, не кричіть, — покрив усі голоси Оксен (Тют., Вир, 1964, 119); // Заглушати якісь почуття, думки, враження і т. ін. Вона стане матір’ю, обсядуть її діти, щоденні турботи, мов грузьке болото, зассуть її, і гнила твань дрібниць покриє всі надії (Кол., Терен.., 1959, 362); // Відгукуватися певним чином на що-небудь (криками, оплесками і т. ін.). На трибуні сталевар Магнітки Захаров. Великою гідністю радянської людини пройняте його слово.. Зал кілька разів покриває його слова оплесками (Тич., III, 1957, 398).

10. перев. док., розм. Вилаяти кого-небудь. — Я страшенно люблю читати, — казав я, — різні книжки. Та наші хлопці, язви їхню душу, ніяк не дають читати, доки їх не покриєш… — я закашлявся, видумуючи, як би делікатно закінчити (Ю. Янов., II, 1958, 70).

11. спец. Спаровувати (самку з самцем); // Запліднювати. При виведенні цієї породи у нас застосовували, головним чином, метод поглинального схрещування, покриваючи вивідними брабансонськими жеребцями кобил, одержаних внаслідок складного схрещування з іншими породами (Конярство, 1957, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 44.

Покривати, ва́ю, єш, сов. в. покрити, крию, єш, гл.

1) Покрывать, покрыть. Мені хустиноньку в руках не носити, — за — для слави козацької сідельце покрити. Чуб. V. 289. Прийшла Покрова, — покриє не листом, то снігом. Покрова всю землю листом покрива. Ном. № 494. Хвиля роздалася, закипіла, застогнала і обох покрила. Шевч. 23.

2) Закрывать, закрыть. Довго стояв Кобза на могилі, провожаючи очима Марка; вже і гора його покрила. Стор. МПр. 50.

3) — молоду. Въ свадебномъ обрядѣ: надѣвать на голову новобрачной уборъ замужней женщины, — это происходитъ въ воскресенье; въ понедѣльникъ иногда еще покрываетъ новобрачную въ церкви священникъ. КС. 1896. XI. 270. Чуб. IV. 364. Грин. III. 489, 548. См. Скривати. Поэтому покрива́ти ко́су значитъ выходить замужъ: Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Грин. III. 217. Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку, — проситъ дѣвушка, желающая выйти замужъ. Г. Барв. 373. Покривають, окривають также дѣвушку, лишившуюся невинности. КС. 1882. II. 427.

4) Покрывать, покрыть какое-либо дѣло, не желая обнаруживать. — Гей козачко, козачко! Десь твій козак нерано з походу прибував, що попід очима добрі гостинці подавав. То козачка добре дбала, по свойому козака покривала… — «Я пішла по дрова, та не втрапила по дрова, а втрапила по лучину, — попідбивала собі очі на ключину. ЗОЮР. І. 219. Єсть у мене стара мати, — буде славу покривати. Грин. III. 277. Покинутая дѣвушка просить: Прийди, прийди, мій миленький, покрий мою славу. Чуб. V. 814. Въ слѣдующемъ похоронномъ причитаньѣ покривати значитъ почти заступаться: Моя матінко, моя й голубонько!… Хто мене буде покривать, хто мене буде заступать? Мил. 196.

5) Извинять, извинить; вознаградить. Хозяева просять гостей: Що єсть, заживайте, за нас вибачайте: що не здарить ложность наша, най покриє ласка ваша. Гол. III. 505.

6) Превосходить, превзойти. Вже й мене покрив багатством. Грин. II. 84. Так розбагатів, вже і багатого брата покрив. Драг. 50. Панів завидьки беруть, шо як же мугирь, та покрива. Мнж. 83.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 277.