ПОКАРТАТИ
Значення покартати це
ПОКАРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Гостро засуджуючи, полаяти, посварити. Словами покартай його, а не бий (Номис, 1864, № 3870); — Та мене чоловік мій ніколи словом недобрим не покартав (Вовчок, І, 1955, 184); Дідусь у жилетці покартав винуватця нічної метушні, пояснив йому, що красти — то найбільший злочин (Збан., Єдина, 1959, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 16.
Покартати, та́ю, єш, гл. Побранить. Словами покартай його, а не бий. Ном. № 3872.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 270.
покартати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| chide | пожурить |
покартати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| pokartaty | pokartaty | pokartaty |
покартати Рід - дієслово, доконаний вид
покартати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | покартаю | покартаємо |
| 2 особа | покартаєш | покартаєте |
| 3 особа | покартає | покартають |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | покартав | покартали |
| Жіночий рід | покартала | |
| Середній рід | покартало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | покартаймо | |
| 2 особа | покартай | покартайте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | покартавши |
покартати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 9 | 4 | 5 |