ПОЗДУВАТИ
Значення поздувати це
ПОЗДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Здути все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. — А як на горбах, то вітер і зовсім сніг поздуває (Донч., VI, 1957, 227); // безос. Надворі був тріскучий мороз, з вітром. Аж потріскалася земля, з якої місцями поздувало сухий, як пісок, сніг (Грим., Кавалер.., 1955, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 811.
Поздувати, ва́ю, єш, гл. Сдуть (во множествѣ). Будем дути так, щоб всі гори і ліса поздувать, щоб скрізь рівно було. Чуб. II. 15.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 263.
поздувати Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
postulate | поздувати |
поздувати Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
pozduvaty | pozduvaty | pozduvaty |
поздувати Рід - дієслово, доконаний вид
поздувати Словоформи слова
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поздуваю | поздуваємо |
2 особа | поздуваєш | поздуваєте |
3 особа | поздуває | поздувають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поздував | поздували |
Жіночий рід | поздувала | |
Середній рід | поздувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поздуваймо | |
2 особа | поздувай | поздувайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поздувавши |
поздувати Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
9 | 4 | 5 |