ПОЗГОРТАТИ

ПОЗГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОЗГО́РТУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Згорнути, скласти все або багато чого-небудь. Позгортай одежу та поховай у скриню (Сл. Гр.); // Зігнувши, вигнувши і т. ін. якимсь чином, надати певного положення (рукам, пальцям і т. ін.) (про всіх або багатьох). Молодиці позгортували руки та важко зітхали (Н.-Лев., II, 1956, 330).

◊ Позгорта́ти ру́ки — те саме, що Згорну́ти ру́ки (про всіх або багатьох) (див. рука́). — А чого це ви поставали та руки позгортали..? (Н.-Лев., II, 1956, 265).

2. Згрібаючи, зібрати в одне місце все або багато чого-небудь. Позгортати сміття докупи.

3. Згрібаючи, прибрати, скинути звідкись усе або багато чого-небудь. * Образно. Я для нього білі цвіти збирала-плекала, оце ж мої пелюсточки вода позгортала (У. Кравч., Вибр., 1958, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 809.

Позгортати, та́ю, єш, гл. Свернуть (во множествѣ). Позгортай одежу та поховай у скриню. Кіевск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 263.