ПОЗБИРАТИ

ПОЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Скласти, зібрати докупи все або багато чого-небудь. Вона ще більше розсердилася, позбирала порозвішувані онучі і шпурнула ними за поріг (Кобр., Вибр., 1954, 126); Позбирав він біле пір’я в золотий рукав (Рильський, III, 1961, 210).

◊ [І] кісто́к не позбира́ти див. кі́стка; [І] кісточо́к не позбира́ти див. кі́сточка.

2. Скликати, зігнати, звести докупи всіх або багатьох. Шатнувся [Еней] миттю сам із хати, Своїх Троянців позбирати (Котл., І, 1952, 81); — Хведоре! Нехай коней сідлають та щоб гончих і хортів на швори позбирали! (Стор., І, 1957, 290).

3. Зосередити, скупчити, сконцентрувати в одному місці всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. На чужії ручки позбирали онучки (Номис, 1864, № 9666); * Образно. Ніч проміння позбирала І змотала у клубок… (Олесь, Вибр., 1958, 248).

◊ Позбира́ти думки́ [доку́пи] — те саме, що Зібра́ти думки́ [доку́пи] (див. збира́ти). З усім вона тепер розгубилася, і думок навіть не позбирає докупи, так вони в неї врозтіч і біжать, і такі то все полохливі! (Мирний, III, 1954, 241).

4. Поступово нагромадити багато чого-небудь. — Порозпродам молочко, Позбираю гроші, Куплю плахту з оксамиту й чоботи хороші (Щог., Поезії, 1958, 481).

5. Одержати все або багато чого-небудь, беручи від різних людей, із різних джерел. Він помалу позбирав про нього відомості, дізнався, що у нього є.. значний, як на парубка, капітал (Фр., VIII, 1952, 385); Добре б було ті пісні, казки та приказки позбирати, позаписувати (Мирний, III, 1954, 187).

6. Відібрати з-поміж іншого все або багато чого-небудь, що потрібне. Другого дня Мотря позбирала свої й Карпові сорочки й намочила в лузі. — Чом же ти не забрала та не помочила всіх сорочок? — спитала мати (Н.-Лев., II, 1956, 301).

7. Зірвавши або піднявши з землі скрізь або в багатьох місцях, набрати чого-небудь у якійсь кількості. Добре, що хоч ночі були теплі та не весь торішній курай позбирали селяни на топливо (Гончар, Таврія, 1952, 24); // Зняти урожай скрізь або в багатьох місцях. Люди саме тоді позбирали виноград (Н.-Лев., III, 1956, 255).

8. Підібрати все або багато чого-небудь, що розкидане, розсипане. — Пане Василю! погляньте, що сталося з Вашим подарунком! — жалібно скрикнула Надя і нахилилась, щоб позбирати черепки (Л. Укр., III, 1952, 485); Здавалось мені, що русалки ось-ось Вродливі, як янголи, вийдуть рядами, І перли рясні позбирають для кос (Олесь, Вибр., 1958, 82); // також без додатка. Прибрати, прийняти все або багато чогось. От як позбирали з стола, Наум і каже жінці і дочці: — Ідіть собі (Кв.-Осн., II, 1956, 61); Молодиця заметушилась: позбирала посуду, внесла до хати решту мамалиги (Коцюб., І, 1955, 187).

9. Збирати що-небудь якийсь час. — Та вона ж збирається снопи носити, — зауважив сердито Федір. — Снопи цього року такі, що й у вас будуть чуби мокрі.. А колоски за в’язальницями нехай позбирає (Коп., Подарунок, 1956, 62); У вихідні дні тисячі городян виїжджають відпочивати в мальовничі ліси, позбирати грибів (Рад. Укр., 5.VI 1967, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 804.

Позбирати, ра́ю, єш, гл. = Позбірати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 262.