ПОЗАКИДАТИ

ПОЗАКИДА́ТИ ¹, а́ю, а́єш, док., перех. Заки́дати чим-небудь усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Лісні духи оточили його [озеро] непрохідними колючими кущами, завалили камінням, позакидали глибокими мохами і болотом (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 242); // безос. Випав великий сніг. Протоптані стежки позакидало, і від них не залишилося й сліду (Чорн., Потік.., 1956, 114).

ПОЗАКИДА́ТИ², а́ю, а́єш, док., перех.

1. Закинути кудись усе або багато чого-небудь. Як так граться, то я й палички позакидаю (Номис, 1864,,№ 3814); До самого двору тими вінками величаємось. А вступаючи в двір, схопимо з себе, позакидаємо (Вовчок, І, 1955, 103); Взяла вона той мундир, роздерла й розшматувала і позакидала шматки у кущі (Н.-Лев., І, 1956, 103); // Викинути як непотрібне. — Жінок і дівчат щоб ні одної не було [на полі]. Щоб і сапи свої позакидали… (Кучер, Трудна любов, 1960, 375).

2. Різким рухом підняти вгору, відкинути, відвести назад, убік (голови, руки, ноги і т. ін.) (перев. про всіх або багатьох). Молоді, чорняві скрипачі позакидали назад голови, так що на них ледве держались шапки (Н.-Лев., І, 1956, 78).

3. Припинити займатися чимсь, закинути, забути все або багато чого-небудь. — От так! що ж ми тепер робитимемо, коли книжки позакидали? — сказала Олеся (Н.-Лев., III, 1956, 95).

4. розм. Помістити в яке-небудь приміщення для відгодовування (свійських птахів, тварин) (усіх або багатьох). — Гуси позакидала в кучу годувати к різдву (Н.-Лев., III, 1956, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 787.

Позакидати, да́ю, єш, гл. Забросить, закинуть (во множествѣ). В мене в багато чобіт, що я позакидав нагору. Рудч. Ск. І. 213. Персні позакидали в воду. К. ХП. 27. Позакидали голови, насилу на їх держались шапки. Левиц. І. 15.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 255.