ПОЗАВОДИТИ

ПОЗАВО́ДИТИ, джу, диш, док., перех.

1. Завести, привести або відвести куди-небудь усіх або багатьох. Хазяїни позаводять гостей за стіл, понаставляють на-питків, наїдків (Мирний, II, 1954, 254); Сини позаводять коней у ліс (Сл. Гр.).

2. розм. Збудувати, відкрити, заснувати багато закладів, установ, підприємств і т. ін. При земських школах позаводить Книгарні треба хоч малі (Мирний, V, 1955, 289); — Ось вони позаводили шинків без ліку, стали ошукувати вас усілякими способами (Фр., І, 1955, 125); // Придбати, дістати що-небудь потрібне для господарства, для життя і т. ін. Тут саме знадвору забрехала собака. — О, та ви, мабуть, справді боїтесь, що собачню позаводили, — жартує становий (Мирний, II, 1954, 265); // Знайти собі друзів, знайомих і т. ін. Позаводив [Лук’ян] собі коханок… (Гончар, Таврія, 1952, 38); // Налагодити, зав’язати з багатьма (знайомства, дружбу і т. ін.). Уже все за себе розплескала [Христя], позаводила зводні якісь (Мирний, III, 1954, 359); — Тіточка хитрі.. Заздалегідь привезли своїх панєн [панночок] у Наше [назва міста], щоб протягом посту позаводили знайомства (Вільде, Сестри.., 1958, 458).

3. Запровадити, ввести, встановити; зробити звичайними чи обов’язковими для всіх або багатьох (закони, порядки, звичаї і т. ін.). — Дехто з хазяїнів помер, другі — недоїмки по збору позаводили… (Мирний, III, 1954, 49); Він їхав,.. і снував нові плани, як би позаводити тут [в селі] нові порядки (Фр., VIII, 1952, 93).

4. Почати, затіяти що-небудь (про всіх або багатьох). Позаводити ігри.

5. Почати вести (альбоми, щоденники і т. ін.). Позаводити щоденники.

6. Привести в дію (механізми, мотори і т. ін.). Позаводити мотори.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 783.

Позаводити, джу, диш, гл.

1) Завести (многихъ). Сини позаводять коней у ліс. Драг. 147.

2) Завести, устроить (во множествѣ). Позаводив… роскіш. Левиц. І. 222. В декотрих селах попи і пани позаводили школи. О. 1862. II. 52.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 253.