ПОДІЛЯТИ

ПОДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., перех.

1. Ділити що-небудь на частини. Поділив він дерево.. на шість шматків (Щог., Поезії, 1958, 110); Черв’як [прізвисько] дістав із кишені шматок зім’ятого дроту й поділив його на три рівні шматки (Мик., II, 1957, 209); Загін поділили на кілька частин (Гончар, II, 1959, 250); // Відмежовувати, роз’єднувати собою що-небудь. Вулиця Круля Яна перетинає все Наше [назва міста] навпіл, поділяючи його на «старе» і «нове» місто (Вільде, Сестри.., 1958, 109); // Бути межею між частинами чого-небудь. Різка зморшка на переніссі поділила високий лоб навпіл (Жур., Дорога.., 1948, 6); // Розподіляти що-небудь між кимсь. — Який він брат мені?! Захопив у свої лабети все добро та й брат!.. Чому ж він не поділяє добра?.. (Мирний, II, 1954, 117); — Бранок багато і скарбів у місті отім захопивши, Нарівно ми поділили, — без пайки ніхто не лишився (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 156); От, скажімо: хліба стільки-то мільйонів зібрали, це он скільки вагонів повнісіньких, це, як на душу поділити, он по скільки впаде… (Головко, II, 1957, 130); // тільки док., кого, розм. Дати кожному його частку рухомого і нерухомого майна для створення власного самостійного господарства. Мотря переставилась… Іван, побачивши, що й йому, мабуть, незабаром за Мотрею, одружив Ониська; поділив синів (Мирний, І, 1949, 217); // Розділяти, розбивати на групи, категорії; класифікувати. Усі затрати, зв’язані з виробництвом продукції в колгоспах, необхідно поділяти на прямі і непрямі (Колг. Укр., 7, 1956, 6); [Василь:] Скасуйте їх, скасуйте ті установи, що поділили людей на багатих та бідних (Мирний, V, 1955, 98); Мартинюк поділив, чи вірніше розсортував, покатованих залежно від стану ран і розповів присутнім, як треба за ними доглядати (Дмит., Наречена, 1959, 81).

◊ Чого́сь не поділи́ти — не дійти згоди; посваритися. Дві молодички гарненько цокотять.., а тут дітвора змагається — чогось не поділили (Вовчок, І, 1955, 14).

2. з ким. Віддавати кому-небудь частину чогось свого; спільно користуватися чим-небудь. Отак тепер і з сотником З дурним моїм сталось: Розігнав дітей по світу, А добро осталось, Немає з ким поділити (Шевч., II, 1963, 200); // У змаганні — завойовувати певне місце разом з ким-небудь; одержувати разом з ким-небудь приз, нагороду і т. ін. Вчився [Павлуша] добре.. Але в другому класі вже мусив і натужитись, а все ж довелось поділити першість із своїм однолітком Гришком Саранчуком (Головко, II, 1957, 262); Великий приз IV Московського міжнародного кінофестивалю поділили широкоформатний фільм «Війна і мир».. і «Двадцять годин» (Мист., 5, 1965, 22); // Приєднуватися до кого-небудь у якійсь дії. — Це диво! Вже кілька разів хтось поділяє з нами і снідання, і обід, і вечерю. Тут щось таке та є! (Укр.. казки, 1951, 163); // Зазнавати чого-небудь, переживати, відчувати що-небудь разом із кимсь. Йому хотілося в війні зразу ж поділяти з союзниками все нарівні — і кров, і піт, і злигодні (Довж., І, 1958, 299); Спасибі, Яську мій, що поділяв зі мною Ти перші радощі на життьовій весні! (Рильський, Поеми, 1957, 225); І золото, і слава є, Та нема Оксани; Ні з ким долю поділити, Ні з ким заспівати (Шевч., І, 1963, 121); Горе спільне Поділив художник з нами (Ющ., Люди.., 1959, 150).

3. тільки док., мат. Виконати дію ділення. Щоб поділити суму на будь-яке число, можна поділити на це число кожний доданок окремо й одержані результати додати (Алг., І, 1956, 12).

4. Приєднуватися до чиїх-небудь поглядів, думок, намірів і т. ін.; виявляти солідарність, згоду з ким-небудь у чомусь. Жінка не поділяла чоловікових поглядів і нарікала, сварилась (Коцюб., II, 1955, 135); Шевченко ніколи не поділяв ліберальних ілюзій щодо реформи, щодо волі кріпакам з царської ласки (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 495); Він звірив свої наміри Домасі, але вона не поділяла їх (Рибак, Дніпро, 1953, 148).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 747.

Поділяти, ля́ю, єш, сов. в. поділити, лю́, лиш, гл.

1) Дѣлить, раздѣлить между нѣсколькими или на нѣсколько частей. Мнж. 103. Батько їх (синів) поділив хазяйством та й умер. Драг. 339. Благослови, Боже… коровай поділити. Мет. 202. Діли мерщій, а то ми тебе поділимо. Кв.

2) Въ ариѳм.: раздѣлить. Кон. Ар. 97.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 241.