ПОДАРУВАТИ

ПОДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Дати, віддати що-небудь комусь назовсім, безплатно. Легше десятьом подарувати, чим в одного попросити (Укр.. присл.., 1955, 53); У той день, як нам рушать, подарував він свого коня (Стор., І, 1957, 178); Моряки подарували щасливим батькам.. колиску роботи корабельного тесляра (Тулуб, В степу.., 1964, 343); * Образно. Піснею завершується чудовий вечір, який подарували москвичам українські друзі (Літ. Укр., 11.ХIІ 1962, 1); // Лишати, не забирати що-небудь своє у когось. Як ся напомки [нагадувати], то лучче подарувати (Номис, 1864, № 10643); — Дайте лишень нам половину пасіки, а як ні, то бери, Карпе, сокиру та й рубай груші. Я вам свого не подарую, — кричала, аж сичала Мотря (Н.-Лев., II, 1956, 356); — Никаноре, щоб сьогодні до вечора приніс мені п’ять карбованців! — ..Никанор жалібно подивився на пана, надіючись, що той подарує йому гроші (Стельмах, І, 1962, 12).

◊ Подарува́ти життя́ (рідше життя́м) — залишити живим засудженого до страти; помилувати. Все в уяві зір жовніра над змовклим боєм, шумом трав і над похмурою рікою, коли я твердою рукою йому життя подарував (Сос., II, 1958, 420); Ткачі здебільшого стоять, мов на суді, наче ждуть, чи їх на смерть засудять, чи життям подарують (Л. Укр., IV, 1954, 211); Подарува́ти по́гляд (у́смі́шку і т. ін.) — поглядом, усмішкою виявити своє ставлення до кого-небудь. Наталія Олександрівна подарувала йому ніжний, добрий погляд (Збан., Сеспель, 1961, 175).

2. ким, чим. Наділити ким-, чим-небудь, обдарувати. Дивись, Горпина як слід і побалакає з Мотрею і пожалує її молодих літ, пусте [пустить] погуляти, подарує чим-небудь (Мирний, І, 1954, 234); [Василь:] Просю [прошу] тебе у куми: Домаха подарувала мене сином! (Кроп., II, 1958, 152).

3. Збагатити своєю працею (науку, культуру і т. ін.). [Острожин:] В наші часи не часто чуєш такий хвалебний тон (..читає). — На днях наш молодий драматург подарував нам [драму] … (Л. Укр., II, 1951, 85); Великого поета [Т. Шевченка] Земля колись полтавська напоїла, — А сам він невичерпне джерело Подарував народові навіки (Рильський, III, 1961, 105).

4. Вибачити, простити кому-небудь щось. Цяцькований Осел придбав нову біду: Де не повернеться — усе не до ладу, Чи шкоду втне — не подарують, Почують, що дзвенить — палюгою частують (Гл., Вибр., 1951, 137); [Марко:] Ти думаєш, що я так легко подарую тобі тяжку образу цієї нещасної дівчини? (Ірчан, І, 1958, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 734.

Подарувати, ру́ю, єш, гл.

1) — кому, кого. Бідному ніхто не подарує. Ном. № 2304. А поїзд наш подарувати чи буде, чи немає чим? Алв. 26. Батько подарував йому свого коня. Рудч. Ск. І. 96.

2) Простить. Я йому цього не подарую, що він тоді мене налаяв Подаруй моїй жінці яке там незвичайне слово. МВ. І. 12. Багацько ти мене журила, та нехай тобі Господь подарує. МВ. І. 27.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 238.