ПОГАНСЬКИЙ

ПОГА́НСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до пога́ни́н 1. Ой, у п’ятницю святую, У раннюю досвітню годину, Та як наші вставали, Поганське військо половецьке потопцем [потоптом] топтали (Мирний, V, 1955, 264); Наступив [Святослав] на землю половчанську, Руський край грозою оберіг, і Кобяк, тодішній князь поганський, у полоні в Києві поліг (Забіла, У.. світ, 1960, 168); // Належний поганину, поганам; який є у поган; власт. поганам. — Я буду старатися всіма силами скасувати сі поганські звичаї. Бо то поганство (Хотк., II, 1966, 26); Поганська зброя.

2. Стос. до часів поганства; пов’язаний з цими часами. [Єпископ:] Всі оті, що звалися богами в поганськім світі, — ідоли бездушні, або злі духи, слуги князя тьми (Л. Укр., II, 1951, 233); — Хіба ти забув, полковнику, — промовив тоді кошовий, — що в руках татар теж наші товариші, що коли ми тепер їх не визволимо, то життя їх буде продане у вічну неволю поганську? (Довж., І, 1958, 254).

3. етн. Який знається, має зв’язок з нечистою силою; нечистий. — Хоч трохи було засуха ухвате, то він зараз за поганських відьом (Кв.-Осн., II, 1956, 179); Бабуся підносила їй до столу смачні страви,.. та, крім полуниць, Орися не взяла нічого в рот. — Ах ти, горе моє, горе, — бідкалася старенька. — Не інакше, як тобі наврочили якісь поганські злі очі (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 38); // Лихий, ненависний, проклятий. Вдарить Армія Радянська — сила знітиться поганська (Тич., Комунізму далі.., 1961, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 704.

Поганський, а, е. Языческій. Поганське божество. Левиц. І. Світ. 9. Гей ви, жидове, поганські синове! Нащо то ви великий бунт, тревоги зривали? ЗОЮР. І. 225. Зачали збиткувати над христіянами поганські народи. Гн. І. 182.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 230.