ПОВІДПИСУВАТИ

ПОВІДПИ́СУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. також без додатка. Відписати всім або багатьом. Усім повідписував, хто до його писав (Сл. Гр.).

2. Письмово заповісти у спадок усе або багато чого-небудь із свого майна.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 669.

Повідписувати, сую, єш, гл. Отвѣтить письменно (многимъ). Усім повідписував, хто до його писав.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 220.