ПОВЧИТИ
Значення повчити це
ПОВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех.
1. Док. до повча́ти. Всіх повчає, кого тільки не стріне. Хлібом не годуй, — дай повчити! (Довж., І, 1958, 74).
2. Вчити, навчати якийсь час. — Треба буде прохати Наталю, щоб вона, Яша, трохи повчила тебе історії там… географії (Вас., II, 1959, 59).
3. Покарати, провчити. — Північна княгиня, — говорив імператор Костянтин.., — дуже дика, горда й неприступна, але, я думаю, ми зуміємо її повчити і навчити (Скл., Святослав, 1959, 143); // розм. Побити, караючи за яку-небудь провину. Іноді таки й різочкою добре повчить [старий Левка] (Кв.-Осн., II, 1956, 256).
4. Вивчити все або багато чого-небудь. Уроки він повчив ще вчора (Донч., Ю. Васюта, 1950, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 698.
Повчити, чу, чиш, гл. Сооружать? мастерить? Хату повчу, та й не сповчу й досі. Вас. 208.
Повчити, вчу, вчи́ш, гл. Поучить; проучить. Та так тебе повчу, що й до віку не візьмешся за чарку. Кв.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 229.
повчити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| to teach | поучить |
повчити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| povchyty | povchyty | povchyty |
повчити Рід - дієслово, доконаний вид
повчити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | повчу | повчимо |
| 2 особа | повчиш | повчите |
| 3 особа | повчить | повчать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | повчив | повчили |
| Жіночий рід | повчила | |
| Середній рід | повчило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | повчімо | |
| 2 особа | повчи | повчіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | повчивши |
повчити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 3 | 4 |
повчити в англійській розкладці - gjdxbnb
Цитати української літератури з використанням слова повчити
"Хлібом не годуй, — дай повчити! От натура! А вже делікатності — і не питай, а ще ж, напевно, й не призивався"Довженко Олександр Петрович - Земля
"Серце (саме серце, а не голова) знало, що хоч він досі ніде й не виступав, хоч він ніде нічим і не вихвалявся, але селяни вважали його за дуже розумну людину, за людину, що може їх багато дечого повчити"Хвильовий Микола - Оповідання про Степана Трохимовича
"Молоді на Дунай пішло багато, а старих обмаль — доглянути молодь годилося б та повчити її."Кащенко Адріан Феофанович - Зруйноване гніздо
"В робочому кабінеті, розмовляючи з хлопцем, Дмитро Іванович відчув, що з цього юнака може бути археолог, але треба його повчити, познайомити з цією справою"Шаповал Іван Максимович - В пошуках скарбів
"Якось пiд час одного з таких нападiв великодушностi Бен спробував повчити хлопчика вести лiтак, i хоч син виявився дуже кмiтливим i досить швидко засвоїв основнi правила, кожен окрик доводив хлопця до слiз.."Олдридж Джеймс - Останнiй дюйм
"То була для нього чудова нагода, щоб повчити мене"Ненацки Збигнев - Новi пригоди Самоходика
"Але порадити, — що вони могли порадити йому в тім ділі, де вже не було ніякої поради, ніякого виходу, крім смерті? Як вони могли повчити його, на яку дорогу направити?.."Франко Іван Якович - Борислав сміється
"Не можна ж було дурну не повчити — і мачуха дала їй штурханця"Грінченко Борис Дмитрович - Каторжна
"— …Ніби потреба нам, дідам, поговорити і повчити вас, — скінчив словесне коло."Гончар Олесь Терентійович - Крапля крові