ПОВИПРІВАТИ

ПОВИПРІВА́ТИ, а́є, док., розм.

1. Випріти скрізь або в багатьох місцях (про рослини, посіви). Жито повипрівало.

2. Втратити вологу, рідину (всю або більшу частину) при варінні, прінні. Усе вже й повипрівало, а батька й досі нема обідати (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 658.

Повипрівати, ваємо, єте, гл. Выпрѣть (о многомъ). Усе вже й повипрівало, а батька й досі нема обідати. Богодух. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 215.