ПОВЗАТИ

ПО́ВЗАТИ, аю, аєш, недок.

1. Пересуватися в різних напрямках по поверхні всім тілом або на коротких ніжках (про плазунів, комах і т. ін.). Тихо бриніла.. муха на шибі. То замовкала, повзаючи по склі, то знов співала фальцетом, заплутавшись в складках занавіски (Хотк., II, 1966, 132); Коли в мурашниках закрита частина ходів і навкруги мало повзає мурашок — чекай дощу (Наука.., 7, 1956, 24); Між камінням і зеленими водоростями плавають прозорі медузи і повзають краби (Донч., II, 1956, 350); // Пересуватися по поверхні в різних напрямках, припадаючи до неї тулубом і перебираючи кінцівками (про людей і деяких тварин). На читальнім будинку вже повзав бляхар (Март., Тв., 1954, 326); Варвара повзала по полю від танка до танка, від окопу до окопу, перев’язувала поранених і витягала їх на собі з-під вогню (Перв., Дикий мед, 1963, 438); Біля Василя Прокоповича повзало шестеро маленьких котенят (Коп., Подарунок, 1956, 100); Повзати плазом.

2. розм. Повільно пересуваючись, рухатися в різних напрямках. По схилу вниз і вгору повзали вагончики фунікулеру (Панч, Ерік.., 1950, 55); Із широких вікон перед ним унизу слалась панорама дахівок, ріжків вулиць і краєчків майданчиків міста.., повзав трамвай (Досв., Вибр., 1959, 235); // Повільно сунутися, переміщуватися в різних напрямках (про хмари, туман і т. ін.). Над нами небо світило своїми ясними зорями, кругом повзали.. чорні хмари (Мирний, V, 1955, 350); Якась темна густа мряка обгортала її непрозорим туманом, збивалася вгору, то повзала чорними, страшними бовванами (Кобр., Вибр., 1954, 169); // Ходити поволі або насилу. На чорних ріллях, як мурашки, повзали люди, греблися в землі, зморені (Головко, І, 1957, 68); // зневажл. Ходити взагалі. Ще он Савенко по нашій землі повзає. Живе. Дихає. Скільки матерів його проклинають (Жур., Дорога.., 1948, 91).

По́взати на колі́нах (колі́нами, колі́ньми, навко́лішки, навко́лішках, ра́чки і т. ін.) — пересуватися в різних напрямках на колінах або рачки. Повзала [Марія] на колінах, обмацуючи руками кожний закуток (Цюпа, Назустріч.., 1958, 192); Валентин повзав коліньми попід столом.., а Борис тримав йому блимавку, слухняно присвічуючи то сюди, то туди (Гончар, IV, 1960, 81); — Що ж це таке?.. — питав він, повзаючи рачки, мацаючи руками по землі (Тют., Вир, 1964, 315).

3. перев. з прийм. перед, перен. Принижуватися, підлещуватися. Ради вибавлення синів із пазурів.. служби вояцької, — повзали люди перед Гердлічкою, по-собачому заглядали в очі (Хотк., II, 1966, 117).

$ По́взати в нога́х див. нога́; По́взати на колі́нах (навко́лішки) [перед ким]: а) стояти на колінах перед ким-небудь, просячи, благаючи чогось. Тремтить [Домагацький], повзає в ногах, благає, щоб не били… (Хижняк, Тамара, 1959, 146); Все село бачило, як повзала вона [Лавренчиха] перед доччиною тачанкою на колінах, коли бандити хотіли запалити з хлібом гамазей, повзала та благала, щоб та не веліла палити святий хліб (Гончар, II, 1959, 226); б) те саме, що по́взати 3. [Степан:] Не жінка то, котра в ногах повза без провини, не подружжя вона, а мерзота, на котру гидко й глянути (Кроп., II, 1958, 69); Той, хто злетів раз до сонця, хто відчув силу своїх крил і радість польоту, той не буде повзати на колінах (Цюпа, Назустріч.., 1958, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 646.

Повзати, заю, єш, гл. Ползать; скользить. По столу повзе рукою.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 210.