ПОВЕРХ

ПО́ВЕРХ, у, ч.

1. Частина будинку, що включає ряд приміщень, розташованих на одному рівні. З сіней направо й наліво йшли сходи на перший поверх (Фр., VII, 1951, 306); Терем київських князів збудований був на два поверхи (Скл., Святослав, 1959, 33); // Ряд приміщень на судні, розташованих на одному рівні. Взагалі пароход [пароплав] гарний, чистий дуже, великий (з трьома поверхами) (Л. Укр., V, 1956, 403); // Ряд предметів, розташованих горизонтально, на одному рівні. Лавки [у залі цирку] йдуть чверть-кругом (сегментом) у три поверхи (Л. Укр., II, 1951, 510); Хати [в татарському селі] без дахів, скупчені, приліплені одна до другої, одна над другою. Я нарахував 11 поверхів (Коцюб., III, 1956, 146).

2. гірн. Частина шахтного поля, розташована між штреками. Тут [під Охтиркою] вже видобувають нафту і газ з трьох розвіданих верхніх поверхів (Роб. газ., 17.Х 1965, 2).

3. рідко. Те саме, що пове́рхня

1. Весело сонце на сході вставало, Сяєвом в поверху озера грало (Щог., Поезії, 1958, 304); Пішла хвиля та брижі далеко по гладенькому поверсі води (Н.-Лев., І, 1956, 60).

4. діал. Верх. І почала [Параска] їх [подушки] складати.., а саму невеличку, наче пампушку ту, одним махом руки якоюсь круглою зробила і на самий поверх кинула (Мирний, IV, 1955, 355).

ПОВЕ́РХ. 1. присл. Зверху чого-небудь. В білому одіта, І поверх парчею срібною покрита, Тихим сном навіки вродниця [вродливиця] заснула (Щог., Поезії, 1958, 116); Несторова закуталась у хустину, одягла при допомозі Нестора шубу поверх (Вільде, Сестри.., 1958, 577); На обкладинці [папки] приклеєно ярлика з видрукуваним на машинці написом.. Поверх розмашисто навскіс червоним олівцем: «Замполіту. Здати в архів» (Логв., Давні рани, 1961, 11).

2. прийм., з род. в. Уживається при вказуванні на предмет, особу чи місце: а) вище від яких, над якими що-небудь розміщується або відбувається якась дія. Висока трава починає гнутись-хилитись, поверх неї тілько гарячий вітер гуляє та сонце розсіва своє пекучо-іскристе проміння (Мирний, IV, 1955, 312); Крижицький.. наймав збиту з дощок комірку з віконцем поверх дверей (Чорн., Визвол. земля, 1959, 158); б) вище від яких спрямована дія. Вчителька.. глянула на дівчинку поверх окулярів (Коз., Листи.., 1967, 7); Очі його дивились кудись уперед, поверх ворога (Тют., Вир, 1964, 537).

3. прийм., з род. в. Уживається при вказуванні на предмет, на поверхні якого хто-, що-небудь є, перебуває. Грицько вертався з поля з снопами, аж трьома возами. Він за одним, Христя за другим; а син.. сидів на третім поверх снопів (Мирний, І, 1949, 413); На озеречку поверх льоду повиходила зеленкувато-блакитна вода (Стельмах, І, 1962, 343).

4. прийм., з род. і знах. в., рідко. Те саме, що по́над 5. Вона мала поверх двадцять років і була висока (Коб., І, 1956, 375); Записав [І. Франко] понад 400 пісень та поверх 1300 коломийок (Нар. тв. та етн., 1, 1968, 53).

5. прийм., з род. в., рідко. Те саме, що по́над 6. Поверх моєї праці та ще мене б’ють (Номис, 1864, № 4043); Не знаю, що змушувало лаборантів і монтажниць так працювати: їм же ніхто не платитиме за час, що вони прогають поверх своїх годин (Ю. Янов., II, 1958, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 643.

Поверх нар.

1) Сверхъ. І сліду нема, мов поверх води поплили. Шевч. 296.

2) Выше, надъ. Як дуже зілля кипить — милий поверх дерева летить. Ном. № 231.

3) Наверхъ. Кожух носить навыворот шерстю поверх. Стор. МПр. 169.

4) Свыше. Поверх сотні. Хотин. у.

Поверх, ху, м.

1) Поверхность.

2) Этажъ. На п’ятий поверх свій як мога поспішили. К. Дз. 147.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 210.