ПОВАЖНИЙ

ПОВА́ЖНИЙ, а, е.

1. Який заслуговує, вартий поваги; який користується повагою. І стали вони між людьми поважними хазяїнами (Мирний, І, 1949, 177); Раніше [до війни], бувало, виносили на поріжок школи стіл, накривали червоною матерією, вибирали президію, своїх сільських поважних людей, і сідали вони, ..вирішували свою долю (Тют., Вир, 1964, 405); — Держава наша велика, — сказав він, — мова наша мудра і поважна (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 44); // Відомий своєю роботою, заслугами, посадою і т. ін. Коло Брюховецького сидить за столом князь Гагін із думними дяками — люде поважні, що не з гайдамаками б їм бенкетовати [бенкетувати] (П. Куліш, Вибр., 1969, 178); Людям літнім і поважним він шанобливо тримав стремено, супроводив їх до юрти і сам підіймав перед ними запону (Тулуб, В степу.., 1964, 352); Якщо з великого шляху чути дзвінок — значить тремти, бо їде поважна персона, для якої треба заздалегідь приготувати і печене, і варене (Речм., Весн. грози, 1961, 112); // Немолодий. [Микита:] Молодість має свої мрії й поривання, а в поважних людей свої (Сам., II, 1958, 174); За столиками вечеряють колгоспники та колгоспниці поважного віку (Мам., Тв., 1962, 478); // Уживається при звертанні. — Поважний Дубе наш! Великий ти удався, Нащо ж маленьких зневажать? (Гл., Вибр., 1951, 149).

2. Який відзначається вдумливістю, серйозністю (про людину). Ішов Максим у москалі розбишакою,.. повернувся поважним чоловіком (Мирний, І, 1949, 237); З трохи незграбної, легковажної і пустотливої дівчини вона перетворилась на красиву й поважну жінку (Шовк., Інженери, 1956, 10); // Сповнений поваги (у 1 знач.), серйозності; який виражає повагу, серйозність, вдумливість (про вигляд, тон і т. ін.). На все те гляділа Шарлотта й заховувала дуже поважну міну (Март., Тв., 1954, 300); Не витримавши більше свого підкреслено поважного, удаваного тону, Василь Васильович весело засміявся (Донч., Вибр., 1948, 14); Клим бере чарку, пильно дивиться на неї, обличчя його поважне (Стельмах, II, 1962, 122).

3. Сповнений гідності; величний. Його гарне.. лице стало поважним і серйозним (Фр., І, 1955, 321); Пані Турковська, вглядівши дочок, підійшла зараз до Софії й почала її оглядати з поважним видом і критичним, дуже пильним поглядом (Л. Укр., III, 1952, 499); Поважні второгрупники з оберемками книжок у торбах гордовито походжали перед ними [новаками] (Вас., І, 1959, 149); // Урочистий. Поважна година, смутний голос музик зігнали звичайну веселість з лиця о. Хведора і наддали його голосові жалібний тон (Н.-Лев., І, 1956, 144); Старовинне місто староруських князів [Перемишль], яке кілька років тому відсвяткувало своє тисячоліття, настроює кожного на якийсь поважний.. лад (Літ. Укр., 2.VI 1967, 4).

4. Авторитетний, значний. Краса Ядзі робила на лікаря сильне враження ще тоді, коли з свіжим дипломом в кишені не займав.. поважного становища у повіті (Кобр., Вибр., 1954, 93).

5. Серйозний за своїм змістом, характером, темою і т. ін. Пожартувавши так, діди помалу переходять до поважної розмови (Вас., Вибр., 1954, 84); — Чому ви хочете вступити до монастиря? Що спонукало вас до цього поважного наміру? (Вільде, Сестри.., 1958, 428); Відомо, що основне призначення інтермедій — розважити глядача, який стомлювався, коли дивився довгу п’єсу поважного змісту (Рад. літ-во, 1, 1963, 108).

6. Який має неабияке значення; важливий, значний. Кожну роботу, до якої тебе приставлено, дарма що вона, може, здається дріб’язковою, вважай за поважну і відповідальну (Коцюба, Нові береги, 1959, 46); // Який заслуговує особливої уваги внаслідок своєї важливості, значимості і т. ін. [Невідомий:] Маю говорити з вами в поважній справі: скажіть, ви давно арештували жінку Кармелюкову? (Вас., III, 1960, 234); Я сидів і дивився на воду І про речі поважні гадав (Сам., І, 1958, 169); // Який може бути прийнятий до уваги; достатній для виправдання чого-небудь. Великий жаль, що ти мені не пишеш,.. певне ж єсть поважні причини (Л. Укр., V, 1956, 209); Робили спроби пристосувати мене спеціально для бігу, та я виявився бездарою: мені ліньки було бігати без поважного приводу (Ю. Янов., II, 1954, 18); Поважні докази.

7. Повільний, не швидкий. На башті дзвонить годинник: два рази скромно і шість налічив я поважних і повнозвучних (Коцюб., II, 1955, 407); Поважної ходи Роман не знає: поклич його — підбіжить з підскоком, пошли куди — подасться так, що тільки пісок закурить (Вас., І, 1959, 59); Поважний і завжди стриманий в рухах Петро легко, по-парубоцькому, схопив брата з лави (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 8); // Протяжний, задумливий (про пісню, мелодію тощо). Іноді декілька [пісень] зводили [автори постановки] й докупи, чергуючи поважну з веселою (Мирний, III, 1954, 201); [Розпорядник:] Дідусю, діду, вибачайте, Ви поважніше щось заграйте (Олесь, Вибр., 1958, 427).

8. діал. Великий (розміром, кількістю і т. ін.). Купка вже була досить поважна і робилася щораз більша (Фр., VII, 1951, 178).

У (в) пова́жному ста́ні, заст. — вагітна. Пані моя нездужає: вона в поважному стані (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 632.

Поважний, а, е.

1) Почтенный, достойный уваженія. Іще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю. К. ЧР. 48.

2) Серіозный; солидный. Такий зробився тихий та поважний. Рудч. Ск. II. 162. Поважне обличчя. К. Досв. 127. Йому здавалось… ніби він чує поважну його мову.

3) У поважному стані. О женщинѣ: беременна. Пані моя нездужає: вона в поважному стані.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 207.