ПОБРАТИ

ПОБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док., перех.

1. Узяти, схопити руками або яким-небудь знаряддям усе або багато чого-небудь. Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні (Граб., І, 1959, 299); Ми побрали цепи і взялися молотити (Смолич, І, 1947, 161).

2. Вибрати, вирвати все або багато чого-небудь (коноплі, льон і т. ін.). Я свої конопельки сама поберу (Сл. Гр.).

3. Здобути, дістати все або багато чого-небудь. Маркові аж руки свербіли скорше доскочити до хутора підстарости Чаплинського і побрати його всенький з начинням і з животами Хмельницькому (Панч, Гомон. Україна, 1954, 349).

4. Одержати, стягти з кого-небудь (податки, платню за роботу, за спроданий товар і т. ін.). Побрали гроші, як за перець (Номис, 1864, № 10593); — Тривайте [гуси], прийдуть празники. — І ваша славонька минеться: Хазяйка побере за вас коповики (Гл., Вибр., 1957, 129); [Пастух:] Вона [гора] ж таки будована, не справжня, і будівничі величезні гроші побрали на будівлю (Л. Укр., II, 1951, 201).

5. Позичити у кого-небудь щось (про всіх або багатьох). Багато з тих [хлопів], що побрали у нього [Гершка] гроші, ніччю [вночі] повтікали з села на Поділля (Фр., III, 1950, 44).

6. Забрати собі, до себе, з собою все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. А як поховали її [матір], то деякі богобоязні люди і побрали сиріт замість дітей (Морд., І, 1958, 42); // Набравши в щось, забрати з собою (все або багато чого-небудь). Другого барана зварили [опришки] й м’ясо побрали в бордюки [бурдюки] й тайстри (Хотк., Довбуш, 1965, 354).

7. Арештувати, затримати всіх або багатьох. Незабаром прибігли волосні, назбиралось народу повнісінький двір, обступили кругом хату. Ні одної душі не випустили: всіх побрали, пов’язали (Мирний, І, 1949, 412); — Ох, тяжке наше горе! — простогнав присяжний. — От і тепер побрали наших, узяли й мойого брата (Фр., II, 1950, 155).

8. Відняти, забрати силою все або багато чого-небудь. — Оце… до чого дожились!.. — бідкаються панки.. — Там — воля… крестян [кріпаків] одняли, землі побрали… (Мирний, II, 1954, 263).

$ Побра́ти рушники́ за кого, у кого і без додатка, заст. — посвататися. — Слова тобі не скажу, поки не побереш за мене рушників по закону (Кв.-Осн., II, 1956, 440); — А Яковенко вже рушники побрав у Ганни; на тому тижню весілля (Вовчок, І, 1955, 196); Побрав рушники [парубок], оглашення тричі робили в церкві, а перед самим вінчанням повернув рушники (Бурл., О. Вересай, 1959, 29); Чорт побери́! — уживається для висловлення обурення, досади, захоплення і т. ін. Чи догадаються тільки насмажити на вечерю молодих печеричок.. Треба було сказати Мотрі… Чорт побери! (Коцюб., II, 1955, 395); Чорт би (враг би, чорти́ б) тебе́ (його́, вас і т. ін.) побра́в (побра́ли); Щоб тебе́ (його́, вас і т. ін.) чорт (враг і т. ін.) побра́в — уживається як недобре побажання стосовно до кого-, чого-небудь при обуренні, досаді і т. ін., а також як лайка. — Голова тріщить від твого коньяку, чорти б його побрали! (Голов., Тополя.., 1965, 226); — Чорти б їх побрали, — невідомо кого лаяв Коляда, — а тепер мені лупай очима (Зар., На.. світі, 1967, 134); Коло коней стояв якийсь незнайомий чоловік. — Щоб вас чорт побрав! щоб ви вилопались! — лаяв він [братчиків] (Мирний, І, 1949, 329); — Та цитьте, чортові сороки! — Юпитер грізно закричав: — Обом вам обіб’ю я щоки, Щоб вас, бублейниць, враг побрав! (Котл., І, 1952, 249).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 624.

Побрати, беру́, ре́ш, гл. Взять (во множествѣ), забрать; разобрать. От поберуть коси да й пійдуть ніби то косить. ЗОЮР. I. 287. Чи ти ж казав, щоб свої ложки побрали? Рудч. Ск. І. 186. Наварили, посідали кругом казана, побрали ложки. Драг. 340.

2) Вырвать, выдергать (ленъ, коноплю). Я свої конопельки сама поберу. Грин. III. 302.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 205.