ПИСОК

ПИ́СОК, ска, ч., розм.

1. Те саме, що обли́ччя 1. Солдат з худим пацючим писком проходить, як завжди, не помічаючи господаря (Панч, В дорозі, 1959, 126); Батьки наводили Жменяків як приклад для своїх синів, мовляв, Жменяк старий дав синові два рази по писку, а той стояв перед ним без слова, як закопаний у землю (Томч., Жменяки, 1964, 17); // вульг. Потворне, бридке обличчя. — Авжеж, він. Такий писок один раз побачивши, — глузливо думав зараз Грицько, — не скоро забудеш потім. Цур йому! (Головко, II, 1957, 560).

◊ Не з на́шим (з невми́тим і т. ін.) пи́ском — про кого-небудь, хто береться не за свою справу. — Не з нашим писком! — гордо одказав Василь. — Як йому прохати.. — і так як-небудь переб’ємося (Мирний, IV, 1955, 211); — Хочеш на гілляку за такі слова?.. То це недовга річ. Ви тільки гляньте на нього. З невмитим писком, а й собі до політики пнеться… (Жур., Опов., 1956, 180).

2. Те саме, що мо́рда 1. Немов якимось чаром повіяло на тварину од ясних очей [Штефана] — вона полохливо закліпала безвійними очима, повернула писок убік і незадоволено гупнула обома ратицями зразу з лави додолу (Вас., II, 1959, 8); Трут уже тлів досить яскраво, але Микола й досі не знав, навіщо він його палить. Хіба тицьнути вовкові в писок? (Загреб., Шепіт, 1966, 13).

3. діал. Рот. Вже 6 годин хочу води, — а проклятої води дрогобицької до писка не можу навернути — і смердить, і солена [солона], і густа (Стеф., ІІІ, 1954, 23); — Чого сопеш? Купуй щось. Хоч би й оцю ось мисочку... — Порожня миска не вабить писка, — відповів хлопчина (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 181); // Губи тварини. Пас свої два пишні молоді волики, не пас, а пускав їх лише, щоби нюхали траву, бо ж вона була ще заніжна і мохната, щоб їх грубі писки могли її скубати (Коб., До світа, 1905, 63).

◊ Затуля́ти (затули́ти, стуля́ти, стули́ти, замика́ти, замкну́ти і т. ін.) пи́сок (пи́ска) кому — те саме, що Затуля́ти рот (ро́та) кому (див. рот). [Канупір:] Тобто ти такий розумний, що я мушу проти тебе затуляти писка? Де ж ти його, того розуму, набрався? (Кроп., II, 1958, 138); — Таже говори, Мільку, чого мовчиш, якби тобі писок замкнув на колодку?! (Март., Тв., 1954, 190); Роби́ти з пи́ска халя́ву — те саме, що Роби́ти з губи́ халя́ву (див. губа́¹). — Чого ти чванишся? Старці, злидні.. Кажу, наймай [Гафійку], каятимешся потім. — Е, я такого не люблю. Нащо робити з писка халяву? (Коцюб., II, 1955, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 364.

Писок, ску, м.

1) Лицо; морда. Чуб. І. 263. Писок роспустив, як циган файду. Чуб. І. 262.

2) Носокъ косы. См. Коса 1. Шух. І. 169.

3) Мисокъ на рѣкѣ. Харьк. г.

4) Качечі писки. Раст. Alisma plantago. Вх. Пч. І. 8.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 154.