ПЕЧІНКА

ПЕЧІ́НКА, и, ж.

1. Внутрішній орган людини та хребетних і деяких безхребетних тварин — залоза, що виробляє жовч, а також відіграє важливу роль у загальному обміні речовин організму. Печінка — найбільша залоза людського тіла. Вона займає правий верхній кут живота (Анат. і фізіол. люд., 1957, 94); В печінці кашалота, що важить близько 400 кілограмів, міститься стільки ж вітамінів, скільки у 100 тоннах вершкового масла або у п’яти мільйонах штук яєць (Знання.., 5, 1966, 17); Поправляюсь потроху, серце і печінка стали меншими, пульс добрий, краще їм (Коцюб., III, 1956, 445); До лиха я набув болячок за життя: печінка дошкуляла, ревматизм нагадував про льодовий океан (Мур., Бук. повість, 1959, 257); // Цей орган деяких тварин і птахів як продукт харчування. Надя,.. насипаючи суп у тарілку братові, спиталася, чи він любить курячу печінку (Крим., Вибр., 1965, 351).

2. тільки мн.: печінки́, но́к, розм. Взагалі про внутрішні органи; нутрощі. — Так замерз у тій гаспидській чорній, що трохи душі не витрясло, аж печінки підкидаються… (Мирний, І, 1949, 313); Залізла [Андрієві] колька у груди, вчепився кашель. Печінки вивертало, по ночах ніхто спати не міг (Коцюб., II, 1955, 37).

◊ Ви́трясти печі́нку (печінки́) див. витряса́ти; В’ї́стися (уї́стися) в печінки́ див. в’їда́тися; Дозо́лювати (допіка́ти і т. ін.) до живи́х печіно́к — те саме, що Доїда́ти (дої́сти, допіка́ти, допекти́, рідко доторка́ти) до живи́х печіно́к (див. живи́й). Христя звідала на своїм віку нетрохи нужди та лиха через людську неправду… Дозолила вона їй до самих живих печінок… (Мирний, II, 1954, 190); За печінки́ бере́ (бра́ло) див. бра́ти; Надсади́ти печінки́ — пошкодити або відбити внутрішні органи; У печінка́х сиді́ти — набриднути, надокучити, остогиднути кому-небудь. — Та вже й посадило той горб [на дорозі], неначе оту гулю на твоїй лисині, куме! Вже той каторжний горб сидить мені отут у печінках (Н.-Лев., II, 1956, 269); [Ганна:] Та киньте своє читання! В печінках уже сидить. Чуєте, чи вже позакладало? (М. Куліш, П’єси, 1960, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 348.

Печінка, ки, ж. Печень. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька. Ном. № 310. Брати за печінки. Пронимать, трогать. Ясь бігав по хаті та кричав. Його знать брало за печінки. Левиц. І. 486. В печінках сидіти. Надоѣсть, опротивѣть. Уже ти мені в печінках сидиш з своїми витребеньками. Шевч. 283. Печінки відбити. Повредить внутренности. Ум. Печіночка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 149.