ПЕРЕШКОДА

ПЕРЕШКО́ДА, и, ж.

1. Те, що перепиняє рух, заступає шлях, закриває доступ куди-небудь; перепона. А ось і перешкода. Од стіни до стіни заповнила вуличку в’язка колючого сіна на голові жінки (Коцюб., II, 1955, 294); — Що буде потім? А те, що буває з весняним струмком, який зустрічає перешкоду. Що робить струмок? Він шукає бічного шляху, щоб обминути перепону і полинути далі за законами тяжіння (Чаб., Тече вода.., 1961, 102); З’їжджаючи з гори, він надто згинає коліна. Згинає їх не як сміливець, який збирається перескочити перешкоду, а як невправний хлопчак, який боїться стрімкого спаду (Вільде, Сестри.., 1958, 539).

З перешко́дами — з трудом, насилу. Слова співу йдуть через старе горло з перешкодами, як коли би не лиш на руках у них, але і в горлі мозилі [мозолі] понаростали (Стеф., І, 1949, 70).

2. перен. Те, що заважає здійсненню чого-небудь; завада. Головною і основною перешкодою розвиткові продуктивних сил сільського господарства Росії є пережитки кріпосництва (Ленін, 17, 1971, 119); — Ніби й учена людина, агроном, а от чинить перешкоди усім новим заходам у комуні (Донч., І, 1956, 60); Давно вже вийшли вони з лагідних юнацьких літ у сувору черству мужність. Багато прекрасних людяних поривань розгубилось і позабулось на життєвих дорогах. Багато відняли нерівні сутички з життєвими перешкодами (Довж., І, 1958, 437).

Без перешко́ди (перешко́д) — вільно, без перепон. А знання всіх тайн природи Доведе без перешкоди, Що всіх мудрих скаже гурт: Надприродність — це абсурд! (Фр., XIII, 1954, 397); Добувши перепустку, ми без перешкод прибули до селища (Досв., Вибр., 1959, 43).

◊ Бу́ти (стоя́ти, ста́ти) на перешко́ді — те саме, що На зава́ді бу́ти (става́ти, стоя́ти і т. ін.) (див. зава́да). — Мене, братці, не беріте з собою, — прохав він товаришів, — мені перебито обидві ноги, я й в дорозі, й вдома буду тільки на перешкоді… покиньте мене краще тут (Стар., Облога.., 1961, 55); Скоро батько у чому їй на перешкоді стане — чи там у ярмарку не звелить купувати якої одежини, чи воза не дасть поїхати куди — вже Катря просить назад своєї обіцянки (Вовчок, І, 1955, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 321.

Перешкода, ди, ж. Помѣха, препятствіе. бути на перешкоді. Служить помѣхой, препятствовать. Ніхто не розлучить, ніхто не стоїть на перешкоді. МВ. (О. 1862. І. 90). Сам ти бачиш, що вороги нам на перешкоді. Чуб. V. 319.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 145.