ПЕРЕКОНУВАТИ

ПЕРЕКО́НУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКОНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Доводити що-небудь комусь, змушувати кого-небудь повірити у щось, погодитися з ким-, чим-небудь. Товариші робітники, переконуйте селян і весь народ у необхідності створення загальної міліції взамін поліції і старого чиновництва! (Ленін, 31, 1973, 279); — Під школу нам згодиться палац, — завзято переконував хліборобів Олександр Палійчук, — бо хіба то школа, що стоїть біля цвинтаря? (Стельмах, І, 1962, 614); З ним можна сперечатися, йому можна доводити, його можна переконати. Він слухає завжди голосу правди (Коцюб., І, 1955, 463); Катерина Іванівна відмовлялась від допомоги, але офіцер переконав її, що держава дає харчі і на неї з Іванком (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 19); // Виявлятися, бути переконливим доказом, свідченням чого-небудь; бути достатнім для переконання когось у чому-небудь. Так багато порядних думок губиться в масі фікцій і через те не переконує! (Л. Укр., III, 1952, 691); В правильності нашої тактичної і організаційної лінії нас переконали насамперед наша багаторічна обізнаність з робітничим с.-д. рухом Росії і участь у ньому, а так само наші теоретичні, марксистські, переконання (Ленін, 25, 1972, 380); Їм здавалося, що джура перекаже гетьманові всі їх розмови, але живе гаряче слово переконало й заспокоїло їх (Тулуб, Людолови, І, 1957, 82).

Переко́нувати (перекона́ти) себе́ — доводити самому собі доцільність, правильність певної думки, рішення і т. ін. Часом дівчина переконувала себе, що нічого страшного не буде, полається пані графиня, погримає,.. але ж не з’їсть її… (Донч., III, 1956, 63); Отець Річинський переконав себе, що при вирішенні цього питання не має права поступати легковажно (Вільде, Сестри.., 1958, 20).

2. з інфін., із спол. щоб. Умовляти зробити що-небудь; схиляти до якогось рішення. Сунули юрби біженців, і хоча радіо закликало до спокою та переконувало припинити цей нестримний потік, Париж порожнів (Ів., Таємниця, 1959, 133); [Семпроній:] Все ж я б хотів тебе переконати, щоб ти не дав громаді сій загинуть (Л. Укр., II, 1951, 474); [Княжич:] Я поїду за Варварою і по дорозі в аеропорт завезу її сюди. [Сагайдак (впевнено):] І я переконаю її не їхати (Дмит., Драм. тв., 1958, 513).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 201.

Переконувати, ную, єш, сов. в. перекона́ти, на́ю, єш, гл.

1) Убѣждать, убѣдить.

2) Убѣждаться, убѣдиться въ чемъ по опыту. Я цього не переконав. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 122.