ПЕРЕКАЗ

ПЕРЕ́КАЗ, у, ч.

1. Дія за знач. перека́зувати, переказа́ти. Клекотом голосів відповідала громада.. Кричали піщанському чоловікові для переказу всяку всячину — і важливі глибокодумні поради і жартівливі побажання (Головко, II, 1957, 314); — Ні, Богдане, тобі належиться першенство до переказу. Я буду мовчати (Коб., III, 1956, 152).

З пере́казу (пере́казів) — з усних розповідей. [Надежда:] У тих молитвах, яких вчать не з книг, а з переказу, багато помилок є… (Кроп., III, 1959, 146); Крім Василя Карповича, ніхто з них війни не зазнав, відома вона їм тільки з переказів та кінофільмів (Гончар, Тронка, 1963, 38).

2. Виклад своїми словами чого-небудь прочитаного або почутого. Дуже вдячний Вам за подарунок переказу "Слова" (Мирний, V, 1955, 428); // Шкільна письмова робота, що передає зміст, сюжет якого-небудь літературного твору. Треба змалечку, з того часу, коли дитина починає свідомо мислити, привчати її до праці. Праця — це все: і вивчення азбуки, і написаний переказ, і прочитана книга (Збан., Малин. дзвін, 1958, 387).

3. Більш або менш вірогідна розповідь про минуле, яку передають звичайно в усній формі. Старі перекази й книги оповідають нам, що в давню давнину люди були дикі, жили по лісах та вертепах (Фр., IV, 1950, 117); Криниця в балці, журавель при ній. Тут, кажуть, воду пив колись Шевченко — І чом не вірити у цей переказ! (Рильський, III, 1961, 105); В міру дальшого розвитку суспільства зростав інтерес до минулого. Створювались історичні перекази, що передавалися усно від одного покоління до другого. Пам’ ять про славне минуле жила в народних піснях та переказах (Іст. укр. літ., І, 1954, 28).

За пере́казом (пере́казами), у знач. вставн. сл. — як кажуть, як розповідають. Колись, за переказами, на цьому майдані бенкетували "колії", запаливши довколишні панські до́бра (Ю. Янов., II, 1954, 180).

4. тільки мн., заст. Чутки. Тривога обіймала село. Переказам не було кінця. Оповідали, що в Осьмаках од куль козацьких полягли не тільки дорослі, а й діти (Коцюб., II, 1955, 96).

5. Гроші, що переказуються, пересилаються поштою, телеграфом, через банк, а також повідомлення про таку пересилку. Тільки вчора жінка вислала переказом на вашу адресу 35 крб. (Коцюб., III, 1956, 440); Її син, її улюбленець Олександр, чекав грошового переказу на суму в сто карбованців (Шиян, Гроза.., 1956, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 188.

Переказ, зу, м. Пересказъ; передача на словахъ.

2) Преданіе. Забула історичні перекази. Левиц. І. 258. Віри і звичаїв і предківських переказів зреклись. К. ПС. 94. Всячину переказом знає, — т. е. по преданію). Г. Барв. 310.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 120.

пере́каз — більш або менш віро­гідна розповідь про минуле, яку передають звичайно в усній формі з покоління в покоління. Віри і звичаїв і предківських переказів зреклись (П. Куліш); у сполученні: за пере́казом (пере́казами) — як ка­жуть, як розповідають, як перепо­відають. Колись, за переказами, на цьому майдані бенкетували «колії», запаливши довкола панські добра (Ю. Яновський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 439.