ПАСТИ

ПА́СТИ¹, су́, се́ш, недок.

1. перех., рідко неперех. Виганяти худобу, птицю на пашу, пасовисько, доглядаючи за нею. Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом (Шевч., II, 1963, 38); Я все була у роботі та роботі: коли не гусей пасла, то шила; коли не шила, то пряла (Мирний, І, 1954, 71); Спершу не з якою охотою пішов був Артем до отари. Але скоро звик і до овець, і до степу, де пасли, і до діда-чабана (Головко, II, 1957, 212); * Образно. Я — добрий вітер, я пасу вам хмари На голубих лугах ясного неба (Мур., Осінні сурми, 1964, 18).

◊ Де Мака́р теля́т пасе́ — дуже далеко; невідомо де. Дехто попхався аж туди, де Макар телят пасе! (Мирний, IV, 1955, 352); Па́сти за́дніх — бути позаду, відставати, поступатися у чомусь. [Пріська:] Що захоче Никодим, то так і буде, навіть і Пилип Дорофейович при них вже став пасти задніх (К.-Карий, І, 1960, 455); Юнацтво, захоплене почином старших, виявляло варті зачудовання намагання не тільки не пасти задніх, а й переганяти своїх батьків (Досв., Вибр., 1959, 352); Па́сти очи́ма (о́ком, зо́ром) кого, що, на кого — що, за ким — чим і без додатка — дивитися пильно, не відриваючи очей, погляду від кого-, чого-небудь. Сіла [Одарка] оддалік, руки склала, сидить нерухома, та пасе нас очима… (Вовчок, VI, 1956, 263); Вона пасла очима за найменшим рухом свого Петра: боялася сказати якусь дурницю (Кос., Новели, 1962, 147); Та, хоч оба ми з братом Митродором І день і ніч довкола пасли зором, В монастирі ще панував спокій (Фр., XIII, 1954, 290); Па́сти [очи́ма] пташо́к (ластів’я́т) і т. ін. — бездумно або безнадійно втуплюватись у кого-, що-небудь. — Он гляньте краще на той табун диких гусей, — аж злість бере, що не можна дістати.. — А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок? Плюньте на це діло… (Коцюб., І, 1955, 196); — Не можу терпіти людей, що з ідіотською усмішкою пасуть ластів’ят, в той час коли йдеться про такі речі (Гончар, Тронка, 1963, 43); Па́сти о́чі на що — прагнути заволодіти чим-небудь, зазіхати на щось. — Грунтика не продавай, бо вже отой Петренко пасе на його очі, ні за що не продавай… (Вас., Вибр., 1944, 113).

2. неперех., діал. Пастися. Тут ущипне [вівця] травку, там ущипне та й далі, та й далі. Не пасе так, як худобина, тілько щипле, як дитина (Фр., IV, 1950, 25).

ПА́СТИ³, паду́, паде́ш. Док. до па́дати 1-5, 7-9, 11. Осінні морози пали — вечори й ранки стали морозити (Вовчок, І, 1955, 363); Ось-ось паде блискавиця, ось-ось ударить грім (Коцюб., II, 1955, 134); Троянці всі замурмотали, Дидоні низько в ноги пали (Котл., І, 1952, 71); Далі пав [Наум] перед образами навколішки і моливсь (Кв.-Осн., II, 1956, 87); Я пав духом на час, я заслаб в самоті, Весь погнувся під горя вагою (Граб., І, 1959, 381); Один дощик об Миколі Випав в ранню добу… Тут ще пошесть престрашенна Пала на худобу… (Манж., Тв., 1955, 44); А до того ще й голодний рік настав, — дощів, кажуть, не було до самого Петра; яка була скотина, пала за літо (Морд., І, 1958, 42).

◊ Ні сі́сти ні па́сти див. сіда́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 90.

I. Пасти, су, сеш, гл.

1) — кого. Пасти. Пасла Кася воли й коні. Чуб. V. 908. От треба тому панові наймита — нікому свиней пасти. Рудч. Ск. II. 9. Пішов до бога вівці пасти. Умер. Фр. Пр. 200.

2) — що. Съѣдать, пасясь. Гони вівці мої, де підут, і принесеш того мені, що мої вівці будут пасти. Гн. II. 155.

3) — о́чі (чим), о́ком, очима (кого). Зариться, заглядываться, смотрѣть, не сводя глазъ, на что. В останнє рідними лугами й берегами дід очі приязні пасе й не напасе. К. Дз. 155. Полю просо за током, а він мене пасе оком. Грин. III. 649. Сидить нерухома та пасе нас очима. МВ. (КС. 1902. X. 145).

3) — задню. Быть позади всѣхъ. Сем’я моя не буде пасти між людьми задню. Г. Барв. 348. Тим часом я такий же маю розум, я ні в чому не буду пасти задню. К. Іов. 25.

II. Пасти, ду́, де́ш, гл.

1) Пасть, упасть. Троянці всі замурмотали, Дидоні низько в ноги пали. Котл. Ен. На серці туга така пала, що йому дух так і захватує. Кв. Відразу пав без душі.

2) Опуститься на землю. Полинь ти, соколе ясний… Сядь-пади у мого батька й матері перед ворітьми. АД. І. 95. Прилетіла пава, в головочках пала. Мет. 104.

3) Припасть, покрыться. Приливали доріженьку, — таки пилом пам. Мет. 22.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 100.