ПАРТІЯ

ПА́РТІЯ, ї, ж.

1. Добровільний бойовий союз однодумців-комуністів, організований з представників робітничого класу, трудящих селян і трудової інтелігенції Радянського Союзу; Комуністична партія Радянського Союзу (КПРС; до 1919 р. — РСДРП, до 1956 р. — В КП (б)). Партія наша є союз свідомих, передових борців за визволення робітничого класу (Ленін, 12, 1970, 134); У нас усіх єдина мати — І зветься Партія вона (Рильський, Сад.., 1955, 6).

2. Політична організація, що є найвищою формою організації якого-небудь класу і являє собою найактивнішу частину цього класу, яка захищає його інтереси і керує боротьбою з ворожими класами. Року 1890 він [І. Франко], вкупі з другими, засновує радикальну партію, стає на її чолі (Коцюб., III, 1956, 35).

3. Група осіб, об’єднаних спільністю яких-небудь політичних і економічних інтересів, за які вони борються, що може виникнути як опозиція всередині більшого угруповання, в середовищі представників одного класу. Нурла і Юзбаш стояли на чолі ворогуючих партій (Коцюб., І, 1955, 394); // заст. Група осіб, об’єднаних якими-небудь спільними інтересами, поглядами, переконаннями. Він [писар] підібрав для себе свою партію, непогоджуючу [небажану] для батюшки (Н.-Лев., IV, 1956, 153); Літературна партія.

4. Група осіб, об’єднаних спільною метою (звичайно для певної роботи, зв’язаної з переїздами); загін. В моїй [філоксерній] партії працюють полтавські селяни (Коцюб., III, 1956, 121); Лодиженко виринав то з одного, то з другого боку і знов зникав із своєю дослідницькою партією (Ле, Міжгір’я, 1953, 101); // Певна кількість людей, що мають якісь спільні ознаки (професію, освіту і т. ін.). [Люба:] Завтра наш столичний аероклуб випускає чергову партію пілотів (Мик., І, 1957, 473).

5. Певна, звичайно значна кількість яких-небудь предметів, товарів, зібраних для відправлення, продажу і т. ін. Біля кліті вже стояла партія вагонеток, навантажених рудою (Досв., Вибр., 1959, 194); Цієї миті він [Нестор] найбільше нагадує баришника, що клопочеться коло партії краму, який сподівається вигідно продати (Полт., Повість.., 1960, 519); // Певна кількість якої-небудь продукції, виготовленої на виробництві; серія. У практиці машинобудування однойменні деталі виготовляються, як правило, партіями (Допуски.., 1958, 27).

6. Частина багатоголосного музичного твору, виконувана одним співаком або одним інструментом. Вони грали увертюру з "Норми" в чотири руки; ..надто камінна гра була у пані княгині, що грала басову партію (Л. Укр., III, 1952, 525); Мелодія була проста, проте Лесі довелося чимало потрудитися, поки співаки засвоїли свої партії (М. Ол., Леся, 1960, 143).

Вести́ па́ртію — виконувати частину багатоголосного музичного твору. Контральто Антоніни Павлівни і.. Костів тенор — сплелися в чудному, може, й навпаки всяким музичним законам, дуеті, де партію козака вела контральто, а дівчини — тенор (Дн. Чайка, Тв., 1960, 55).

∆ Мо́вна па́ртія — мова персонажу літературного твору. Наскільки вкорінилася в ньому [Обломові] обломовщина, яка вона йому органічна і, навпаки, який неприродний новий стан, можна судити і по мовній партії героя (Талант.., 1958, 77).

7. у що і без додатка. Гра (в шахи, карти і т. ін.) з початку до кінця. На низенькому ослончику.. сидить Валя, коло нього дід Маркіян. Кінчають партію в шашки (Вас., II, 1959, 183); Артамонов програє Кононову підряд третю партію в шахи (Дмит., Розлука, 1957, 284); — Граєте в теніс? — Граю. — Чи схотіли б коли зі мною зіграти партію? (Вільде, На порозі, 1955, 30); // Усталений або винайдений ким-небудь хід такої гри. Іспанська партія — один з найпопулярніших дебютів. Він часто зустрічається в усіх значних турнірах нашого часу (Перша книга шахіста, 1952, 148).

8. звичайно з означ., заст. Про одруження або заміжжя, а також про людину, що бере або взяла шлюб, з точки зору її прийнятності, придатності як дружини. Всі її близькі вважали його.. відповідною для неї партією, і вона також не мала причини інакше дивитися на це діло (Кобр., Вибр., 1954, 4); [Настасія Юліанівна:] Юрій Гаврилович — оце справжня партія для Лесі (Сміл., Черв. троянда, 1955, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 78.