ПАРИТИ

ПАРИ́ТИ¹, рю, риш, недок.

1. перех. Піддавати дії пари, кип’ятку з метою очищення, розм’якшення і т. ін. В печі горить. Микола парить березове пруття і крутить ужівки (Фр., IX, 1952, 109); Годувати скотину доводилося майже самою соломою. То він її, щоб поживнішою була, і різав, і парив (Грим., Кавалер.., 1955, 210); // розм. Прогрівати, гріти тіло, звичайно з лікувальною метою (гарячою водою, парою і т. ін.). Я робити добре вмію: піч топлю, руки грію; руки грію, плечі парю (Укр.. присл.., 1955, 323); Коли Нур’ялі йшов з дому,.. носила [Горпина] важке каміння й парила ноги в гарячій воді (Тулуб, Людолови, І, 1957, 332); // Обпікати чим-небудь гарячим. Гарбата була дуже гаряча, тож парила Петруся в язик (Март., Тв., 1954, 151); // безос. У Петра в голові помутилося; під саме тім’я мов хто гарячого жару насипав, пекло — парило… (Мирний, І, 1954, 358).

2. перех. Приготовляти в закритій посудині за допомогою пари. Парити капусту.

3. перех. Винищувати парою, кип’ятком. Парити блощиць.

4. перех. Хльостати гарячим мокрим віником того, хто миється в лазні.

5. перех., перен., розм. Сікти, шмагати. — Покиньте, хлопці, бідну бабу.. мучити. Пан сотник звелів було її парити до вечора, а я її помилую (Кв.-Осн., II, 1956, 187); Бідного Єпташку почали так парити, що він увесь змокрів (Мик., II, 1957, 547).

6. неперех. Обдавати вологим теплом, спекою. День парний, дрімливий, сонечко парить, наче з-за туману (Вовчок, VI, 1956, 325); Надворі травень, але оранжерею ще опалюють, і під склом парить важка задуха (Донч., III, 1956, 42); // безос. Парить, так парить! Ми от з ним і вийшли на свіже повітря (Мирний, III, 1954, 141); Незважаючи на малесенький вітерець, парило і робилося душно (Тют., Вир, 1964, 197).

◊ Па́рити парка́ — діяти з надзвичайною поспішністю, гарячністю. Хлопці бігали, шукали [Настю], парили парка — як у воду впала (Вас., II, 1959, 194).

ПА́РИТИ², рю, риш, недок., перех. Залишати землю під паром (див. пар¹). Хто землю парить.., той за хлібом не шарить (Колг. Укр., 1, 1957, 12).

ПА́РИТИ, рю́, ри́ш, недок. Триматися, летіти в повітрі на нерухомо розпростертих крилах. * Образно. Парили б [поети] скрізь понад землею, Та все б гекзаметри плели (Шевч., II, 1963, 423); Мов орел, парив Каро у високому небі України (Рибак, Що сталося.., 1947, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 69.

Парити, рю, риш, гл.

1) Парить, распаривать, размачивать, размягчать на огнѣ, въ горячей водѣ. А свекорко дубиноньку паре. Грин. III. 303. Білі руки в окропі парить. Н. п. Кадук парив твою матір. Чуб. V. 427.

2) безл. Парить. Душно, так і парить. Ном.

3) Бить розгами. Цю Ганну раз таки і в волости парили. Грин. І. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 96.