ПАЗИТИ

ПА́ЗИТИ, зю, зиш, ПА́ЗАТИ, аю, аєш і ПАЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.

1. Пильнувати, стежити. Певне, хотів [економ], щоб Краньцовська звеліла йому їхати по мужа. Бо та служба все лиш за тим пазить, аби при нагоді вандрівки Краньцовського щось облизати (Март., Тв., 1954, 303).

Пазь своє́ — уживається як вигук, яким забороняють втручатися в щось. Пазь лиш своє і дай мені спокій… (Коцюб., II, 1955, 334).

2. Доглядати (у 1 знач.). Чоловік і батько лежать хворі, а ти все коло їх пазаєш (Сл. Гр.); Вони садили виноград, вони пазували садки свої, а хтось прийде і так, з доброго дива, почне нищити їх працю? (Коцюб., І, 1955, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 15.

Пазити, зю, зиш, гл. = Пазати. Пазь своє! Шух. І. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 87.