ОТОЧУВАТИ

ОТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, рідко ОТОЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОТОЧИ́ТИ, оточу́, ото́чиш, док., перех.

1. Обступати кого-, що-небудь з усіх боків. Сяє двір та гуде, Тиском люд оточає ограду (Граб., І, 1959, 296); Діти оточували його щільним колом, тулилися до нього (Тулуб, В степу.., 1964, 478); Вартові, оточивши гарбу колом, суворо поглядали на стовпище селян (Досв., Гюлле, 1961, 57); Школярі юрбою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли (Гр., І, 1963, 356); // Обходячи кого-, що-небудь з усіх боків, позбавляти можливості відступу. Танки з ходу вдерлися у місто, а стрілецькі підрозділи пішли в наступ, з півдня й півночі оточуючи ворога (Дор., Не повтори.., 1968, 22); На ранок загін Шляхового оточив Ганнину банду і, приперши до води, вщент розгромив (Гончар, II, 1959, 268); Царю Сулиму пощастило оточити своїми галерами корсарський корабель у відкритому морі (Мокр., Острів.., 1961, 75).

2. перев. недок. Розміщуватися, постійно бути навколо кого-, чого-небудь. Дикі пущі, що оточували навколо замок, тисячами рук перероблені на паркову садовину (Стор., І, 1957, 366); Віталій поліз через високий кам’яний мур.., що оточував губернаторову резиденцію (Смолич, II, 1958, 117).

3. чим. Обводити чим-небудь з усіх боків у вигляді суцільної лінії. Пан звелів оточити Кармалюкову хату пустирем (Кучер, Дорога.., 1958, 204); Темно-зеленим муром оточили галявину пірамідальні ялини (Донч., II, 1956, 55).

4. перен. Густо оповивати, окутувати кого-, що-небудь з усіх боків. Білі хмарки щільним кільцем оточували машину (Перв., Атака.., 1946, 6); Скажене тюпання куль з танків оточує мене звідусіль (Багмут, Записки.., 1961, 122).

5. ким, перен. Наближати до себе яких-небудь людей; створювати біля себе певне товариство. Оточив [Гердлічка] себе цілою гвардією пушкарів (Хотк., II, 1966, 95); // чим. Створювати навколо кого-, чого-небудь певну обстановку, виявляти до когось, чогось певне ставлення. Спостерігаючи ті повсякденні турботи, увагу і любов, якими оточують нашу творчу молодь, я мимоволі згадую мої перші кроки в мистецтві (3 глибин душі, 1959, 64); Оточімо наших дітей теплотою, ласкою і турботою (Тич., III, 1957, 188); Коли судно стоїть на березі, його треба оточити любов’ю і увагою, веселістю, легкими піснями і достойними людьми (Ю. Янов., II, 1958, 141); Цю пшеницю сіяла Марія Кошкалда. За відданість колгоспній праці і майстерність її ім’я оточили в селі ореолом слави (Вол., Сади.., 1950, 9).

6. тільки недок. Бути в чиєму-небудь товаристві, оточенні; складати чиє-небудь товариство, оточення. — Царювати приємно, — думав він, — але при умові, що тебе оточують розумні, щирі люди. А хто мене оточує? (Кочура, Зол. грамота, 1960, 326); Раніш мовби й не помічала [Ганна], скільки серед тих, хто її оточує, всякого наброду (Гончар, II, 1959, 263).

7. тільки недок., перен. Бути навколишнім середовищем, у якому хто-небудь живе, діє. Теми брав я з того життя, яке мене оточувало (Вас., Незібр. тв., 1941, 183); Та ненависть, яка оточувала Мірошниченка і Підіпригору, тепер з усіх куркульських кам’яниць і хуторів повзла і до його подвір’я (Стельмах, II, 1962, 34); Ми часом звикаємо до всього, що нас оточує, і не помічаємо тих величезних змін, які відбуваються в нашому.. житті (Цюпа, Україна.., 1960, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 809.

Оточувати, ся. См. Оточати, ся.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 76.