ОСЕРЕДОК

ОСЕРЕ́ДОК, дку, ч.

1. Місце зосередження чого-небудь; центр. Село Велика Писарівка на Сумщині здавна відоме було етнографам та фольклористам, як значний осередок кобзарства (Вол., Сади.., 1950, 34); У Києві головним науковим осередком стає Академія наук Української РСР (Розв. науки в УРСР.., 1957, 32); // Центральний, вузловий пункт чого-небудь. Усі її розпалені думки крутилися тепер круг одного осередку: їй усе здавалося, що вона гасить пожежу (Гр., І, 1963, 343); Підтримуючи радіозв’язок з бригадами, Зоя мовби стає на деякий час тим осередком, де схрещуються розбурхані пристрасті багатьох розпалених працею людей (Гончар, Дорога.., 1953, 7); // Місце зародження, виникнення, джерело поширення чого-небудь. Місце, де в надрах землі відбувається зміщення верств гірських порід, називається осередком землетрусу (Наука.., 6, 1958, 55); Досліджуючи географічне поширення різновидностей і рас культурних рослин, а також осередки землеробської культури, М. І. Вавілов відкрив і описав дуже багато рослинних форм (Хлібороб Укр., 2, 1966, 39); Софійський собор був осередком, звідки поширювалася по країні та за її межами висока культура східних слов’ян (Мист., 6, 1968, 37).

2. Основа, з якої розвивається, виростає, поширюється що-небудь. Озброєні робітники були зародком нової армії, організаційним осередком нового суспільного ладу (Ленін, 37, 1973, 282); Братство завжди гуртувалося навколо монастиря чи то церкви, що була його центром і осередком (Тулуб, Людолови, І, 1957, 308); Саме тут, у Ростово-Суздальській землі, міцнів осередок, з якого згодом виросла й зміцніла руська сила (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 560); // Особа або група людей, навколо яких зосереджується яка-небудь діяльність. Душею тої зброївні, тої могучої.. сили, осередком веселої та працьовитої компанії.. був сам коваль торський (Фр., VII, 1961, 51); Іван Франко і його товариш.. Михайло Павлик були тим осередком, через який переправлялась нелегальна революційна література з-за кордону в Росію (Тич., III, 1957, 527); Хто тільки не бував у них!.. Але основний осередок складали з десяток найближчих місцевих знайомих Дорошенкових (Головко, II, 1957, 276); // Організаційна одиниця, що є частиною якого-небудь великого об’єднання. Комунізм являє собою найвищу форму організації суспільного життя. Всі виробничі осередки, всі самоврядні асоціації будуть гармонійно об’єднані в загальному планомірно організованому господарстві (Програма КПРС, 1961, 56); З середовища робітничих має висуваються талановиті пропагандисти, які потім стають організаторами більшовицьких груп і осередків (Наука.., 6, 1958, 1); // заст. Первинна організація якого-небудь товариства, спілки і т. ін. В розпорядження Беті переходили місцевий гурток Авіахіму та комсомольський осередок (Трубл., І, 1955, 59); Осередок Тсоавіахіму зростав у комуні з кожним днем (Донч., І, 1956, 55); — Олекса Федотович казав, що там, де нема партійного осередку, комсомольці всім ділом заправляють (Речм., Весн. грози, 1961, 119).

3. рідко. Те саме, що середо́вище. Ся пісня.. уводить нас в осередок бажань та симпатій тодішніх освічених русинів (Фр., XVI, 1955, 318); Я брав навмисне "об’єктивні" теми, ніби з історії, або з чужого мені соціального осередку (Л. Укр., III, 1952, 690).

4. Серединна, центральна частина чого-небудь; середина. Вона була в стрічках, в розкішному вінку з червоних та жовтих рож з золотими осередками (Н.-Лев., II, 1956, 64); Стоячи в осередку своєї землі, він більше почув, ніж подумав, що нікому її не оддасть (Коцюб., II, 1955, 394); // Внутрішня частина чого-небудь (дерева, плоду і т. ін.). Осередок стовбура дерева; Осередок яблука.

5. Місто, населений пункт, що має адміністративне, промислове, культурне і т. ін. значення для якоїсь місцевості, країни. — Ви знаєте, що наше місто.., як усі малі й великі осередки нашої республіки, буяє літературним життям (Кач., II, 1958, 16); Місто Коломия здавна було осередком українського Покуття. Здавна у місті видавались українські часописи, книги. Край має свої культурні і мистецькі традиції (Мас., Під небом.., 1961, 67); На увагу дослідників побуту міського населення заслуговує місто Дрогобич — один з найбільших економічних осередків Підкарпаття в XVII — XVIII ст. (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 91); // рідко. Центральна частина країни, місцевості, населеного пункту. Передмістя мають характер села; осередок виглядає мов збірка мурованих коршем [корчем] (Фр., VII, 1951, 305).

6. мед. Сукупність нервових клітин, що регулюють окремі функції організму. Античний мислитель Немезій висловив думку, що носіями психічних функцій є "шлуночки мозку" і що "задній шлуночок" треба розглядати як осередок пам’яті (Наука.., 12, 1965, 21).

7. діал. Оселя. Гуцули споруджують обнесені високим тином осередки в горах (Архіт. Рад. Укр., 8, 1940, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 760.

Осередок, дка, м.

1) Центръ, средоточіе.

2) Сердцевина (дерева, яблока и пр.). Сумск. у. Сердцевина рога. Вас. 163. См. Середняк.

3) Начинка, фаршъ. Налисник з осередком і без осередку. Жарене порося з осередком. Лохв. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 66.