ОСАДЖУВАТИ

ОСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, рідко ОСАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСАДИ́ТИ, аджу́, а́диш, док., перех.

1. Різко затримувати, уповільнювати хід, біг коня; зупиняти на скаку. — Відчиняй тюрму! — закричали вершники, осаджуючи гарячих коней біля тюремних воріт (Довж., І, 1958, 177); У браму влетів на змиленому коні верхівець.. Біля старшин він круто осадив коня і завмер (Панч, Гомон. Україна, 1954, 260); // Примушувати подаватися, відступати назад. Осадив [погонич] назад баскі коні; коні неначе сіли й спинились (Н.-Лев., І, 1956, 571).

2. перен. Примушувати кого-небудь вгамовувати свої пориви, надмірне захоплення чим-небудь і т. ін. Вона знала його натуру, а властиво, знала одно чародійське слівце, — одно, а таке сильне, що кождого разу осаджувало Сімона на місці (Фр., І, 1955, 320); Осадила, мов горщик од жару одставила (Укр.. присл.., 1955, 303); Своїм владним тоном він, здається, таки осадив цю нахабу (Гончар, Тронка, 1963, 212); // Примушувати замовкнути. Ніхто його не обривав і не осаджував (Хотк., І, 1963, 152).

3. Переміщувати вниз; садовити. Це зразу вона не здержалась, посунулась-сіла… Щось забилося під її серцем, щось осадило її на землю… (Мирний, IV, 1955, 57); // Повертати назад, на попереднє місце. Христина хоче перелізти через ворота, але хлопець обома руками осаджує її за плечі (Стельмах, І, 1962, 205); Параскіці було душно, їй трудно було дихати.., але вона не зважувалась вже змагатися, бо добре знала, що дужі руки обох жінок оснадять її знов на місце (Коцюб., І, 1955, 282); // Опускати нижче, вниз. Падав крупнистий сніг, осаджуючи густі дими, що здіймалися над хатами (Ле, Наливайко, 1957, 82); Мій машталір.. зупинив коней біля рубленої хати старосвітської будови, що вже літа гаразд-таки осадили її в землю (Стор., І, 1957, 225); З переляком, осадивши глибоко в толуб [тулуб] голови, дивилася на вогонь маржина і не вимахувала хвостами (Хотк., II, 1966, 27).

4. перен. Підривати, ослаблювати (здоров’я). Того, що найдужче осадило здоров’я Тетяни, він ніколи не зазнавав (Л. Янов., І, 1959, 53).

5. перев. док., заст. Заснувати населений пункт. Діставши право осадити власний невеличкий хутірець, Хмельницький оселився на старому дворищі якогось козака, конфіскованому ще старостою Вишневецьким (Ле, Хмельницький, І, 1957, 11); // Заселяти. Ой осадив він три села людей: Ой одне село старими людьми, А друге село парубойками [парубками], А третє село дівчинойками [дівчатами] (Думи.., 1941, 164).

6. спец. Виділяти складову частину розчину у вигляді осаду. Заспокоюючись, потік осаджує на дно породи, які він ніс при транспортуючих швидкостях (Наука.., 9, 1959, 13); Найчастіше осаджують уран з розчину.. перекисом водню (Наука.., 11, 1956, 14); З кукурудзяного екстракту можна осадити солі, що містять фосфор, і переробляти їх на ліки — фітин (Наука.., 7, 1955, 19).

7. спец. Робити осадку (у 2 знач.). Заготовки затискають між контактними губками і.. осаджують (Технол. різального інстр., 1959, 101); При нещільному приляганні заготовки її треба осадити ударами молотка (Фрез. справа.., 1957, 141); Треба осадити злиток [сталі], зробити його товщим (Собко, Біле полум’я, 1952, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 752.

Осаджувати, джую, єш, сов. в. осади́ти, джу́, диш, гл.

1) Сажать, посадить въ заключеніе. Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали… Ой вже Швачки нема, вже го осадили в самім риночку в місті. Гол. І. 18.

2) Заселять, заселить. Вони узгряниччя людом осадили. К. Досв. 20. Моє Підгір’є назад поверну, назад поверну, лучче осажу… Ой сажав же він та три слободи: одну слободу — старими людьми… Н. п.

3) Осаживать, осадить, останавливать, остановить. Як прийде злодій, так заніз доганя, а притика осаджує. Ном. № 11060.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 64.