ОГЛЯДАТИСЯ

ОГЛЯДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОГЛЯ́НУТИСЯ, нуся, нешся і розм. ОГЛЕ́ДІТИСЯ, рідко ОГЛЯ́ДІТИСЯ, джуся, дишся, док.

1. Роздивлятися навколо себе. І козак почав оглядатися та озиратися у вечірній млі та вишукувати криницю (Вовчок, І, 1955, 317); Данило вискакує на хистке купиння, оглядається довкола, водячи браунінгом (Стельмах, II, 1962, 57); Встала мати, Кругом оглянулась, взялась За биту голову руками І тихо, мовчки за возами Марою чорною пішла На Тібр (Шевч., II, 1963, 295); Ніна на секунду зупинилась, огледілась (Коп., Земля.., 1957, 132).

2. док., тільки огля́нутися. Обертаючись, дивитися назад. Пішов степом сіромаха, Сльози утирає. Довго, довго оглядався, Та й не видко стало (Шевч., І, 1951, 146); Я не біг, хоч чулося — летів би, Але йшов і йшов, не оглядався (Фр., XIII, 1954, 339); [Олеся:] Кажуть, що діти неповинні в гріхах батьків своїх, а от я ніби повинна — немов сором стоїть у мене за спиною, і я боюсь оглянутись (Кроп., II, 1958, 270); Крутнулася [дівчина] і пішла геть. А я стояв і дивився: невже не оглянеться, невже так і зникне назавжди? Але вона оглянулась (Чаб., За півгодини.., 1963, 8).

◊ Не всти́гнеш (не встиг і т. ін. ) [і] огля́нутися (огле́дітися); І не огля́нешся (огля́нуся, огле́димося і т. ін.) — дуже швидко. Не вспіла [не встигла] мати оглянутись, вже у Марусі і готов обід (Кв.-Осн., II, 1956, 49); Не раз він чув жалі та скарги на скороминущість людського життя. Промайнуло, як сон, пролетіло мигцем [миттю], не встиг і оглянутись… (Гончар, Тронка, 1963, 308); Так мені якось час збігає по-дурному, що й не оглянуся, коли день минеться (Коцюб., ІІІ, 1956, 178); — Се добрий тобі десь сон приснився, — каже свекруха. — .. Треба визирати Данила. І не огледимось, як притягнуть (Вовчок, І, 1955, 64).

3. на що, перен. Розглядати, оцінювати що-небудь у сукупності з певної точки зору. Сей день завжди якось неприємний, бо мимоволі оглядаюсь назад, "на путь минулу" (Л. Укр., V, 1956, 397); Оглядаючись на попередні свої "Вечірні розмови", я помічаю, що чимале місце в них віддано проблемам моралі (Рильський, Веч. розмови, 1964, 100); // на кого — що. Рахуватися з ким-, чим-небудь, зважати на когось, щось. Поки що моє діло робити, ні на кого не оглядаючись, окрім Вас (Л. Укр., V, 1956, 75); // Побоюватися, остерігатися кого-, чого-небудь. Не все писане Пушкіним.., дійшло до нас, поет-бо не раз палив свої папери, а те, що дійшло, писалося, завжди огледаючись на цензуру та на шпигів (Рильський, X, 1962, 32).

4. тільки док. Помітити або згадати що-небудь; спохватитися, схаменутися. Узяли Чіпку п’яного, силоміць посадили в чорну.. Надвечір оглянуться товариші, нема між ними Чіпки (Мирний, І, 1949, 264); Евеліна незчулася, як Бальзак виплигнув з ландо, огляділась, коли він був уже біля возів (Рибак, Помилка.., 1956, 80); Зінько лаштувався їхати на ярмарок у Чорновус. Оглядівся, аж нема того лантуха, що треба було взяти з собою (Гр., II, 1963, 411).

5. тільки док., огле́дітися, огля́дітися. Звикнути, призвичаїтися до оточення, умов. Огляділась трошки наша Ївга, прислухалась, роздивилась і стала меж народом пропихатись (Кв.-Осн., II, 1956, 274).

6. тільки док., на кого, огля́нутися. Те саме, що згля́нутися 2. Ой, оглянься хоч разочок, Моя доле на мене! (Пісні та романси.., II, 1956, 14); — А на мою думку, її помилувати слід! — замовив слово вчитель.. — Треба оглянутись на неї — вона ж дитині вашій цілий місяць за матір була (Л. Янов., І, 1959, 48).

7. тільки недок. Пас. до огляда́ти 1-4.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 616.

Оглядатися, даюся, єшся, сов. в. огля́дітися, джуся, дишся, гл.

1) Оглядываться, оглянуться, осматриваться, осмотрѣться. Летить орел по над морем та й не оглядається. Мет. 64. Оглядайся на задні колеса. Ном. № 4305.

2) Только сов. в. Хватиться. Оглядівся пан, уранці вставши, аж у його покрали. Рудч. Ск. I. 197. Візьми, дурний, та й застроми два свердли… Коли сьогодні огляжуся, — аж і сліду не знать, де стреміли. Мир. ХРВ. 267.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 36.