ОБСТІБАТИ

ОБСТІБА́ТИ, а́ю, а́єш і ОБСТІ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСТЕБНУ́ТИ, стебн́у, сте́бнеш, док., перех., розм., рідко. Защіпати на всі застібки; повністю застібати що-небудь. Юрко тихо підходить, обстібує на собі штани схвильовано й зупиняється (Козл., Пов. і опов., 1949, 36); Як надіне Марина сорочку тонку лляну, затягнеться поясом шовковим та обстебне на собі керсетку, ..то хто втерпить не глянути на неї? (Мирний, IV, 1955, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 586.