ОБРУЧКА

ОБРУ́ЧКА, и, ж.

1. Кільце з металу, рідше з дерева, з кістки і т. ін., яке носять на пальці як символ шлюбу або як прикрасу; перстень, каблучка. — Микола, Микола, дай мені обручку, А на тобі срібний перстень на білу ручку (Чуб., V, 1874, 678); Купці приносили їй коштовні мережива, обручки найтоншої роботи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 257); Шлюб скріплено, на пальці [молодих] надіті обручки як символ вірності на все життя (Наука.., 9, 1964, 51); * Образно. Для середини минулого [ХІХ] століття поезія Шевченка — золота обручка, якою були обручені в одну сім’ю народи Росії, що боролися проти національного гніту, проти соціального рабства (Літ. Укр., 30.V 1964, 2).

2. рідко. Те саме, що брасле́т. Увіходить Йоганна, розкішно вбрана: .. старосвітські великі обручки на руках, внизу і вище ліктя (Л. Укр., III, 1952, 177); * Образно. Прикрасив жандарм мої руки добре припасованими залізними обручками (Фр., III, 1950, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 573.

Обручка, ки, ж.

1) Кольцо. Грин. І. 109. Дівчино-рибчино, куплю, серце, обручку, подай, подай крізь кватирочку ручку. Мет. 7.

2) Браслетъ. Сквир. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 26.

обру́чка — кільце з металу (зви­чайно коштовного), рідше з дере­ва, кістки і т. ін.; носять на пальці як символ вінчання і шлюбу, як амулет-оберіг від нечистої сили і як прикрасу; перстень, каблучка; обручка — символ єднання родів; золота обручка — символ Сонця, що поборює демонів мороку; вми­вання водою, в яку покладена зо­лота обручка, за народними віру­ваннями, оберігає від грому; вва­жалося, що підняті дівчиною без благословення обручка, намисто, хустка стають причиною домаган­ня змія, який заманює цими реча­ми дівчину або й перевтілюється в них; як символ любовного єднан­ня у весільних величальних піснях маємо мости (див. міст 4), вимоще­ні з жуковин (перснів); цей елемент ще більше посилює символі­ку мосту: «Ой через воду та й через Дунай… Стоять мостоньки кали­новії, Калиновії, покощенії, Покощенії жуковинами»; кругла форма обручки символізує безперервну, тривалу й вірну любов між по­дружжям. Микола, Микола, дай мені обручку, А на тобі срібний пер­стень на білую ручку (П. Чубин­ський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 408-409.